Оріон Золотий. Театр (збірник)

В неi потрапляли мешканцi

Окупованого Могильова —

І за одну хвилину гинули.

А «експерти» судовi заявили,

Що смерть в межах хвилини

Не е болiсною i, отже,

Не варто звинувачувати Рiделя

В жорстокостi… Ви чуете – не варто?!

Суд виправдав «рацiоналiзатора».

Серед присяжних вчителi були…

В залi заворушились. Фотографiя поволi переходить з рук у руки i знову повертаеться до Вчителя. Той ховае ii у конверт i кладе в нагрудну кишеню.

Так от. Про вчителiв.

Про ненависть з любовi.

І про любов з великоi ненавистi.

В пенати рiднi повернувшись

І переживши стiльки, я хотiв

Знов йти на фронт.

Хотiв зустрiтися лице в лице

Із Функе, з Францом Функе.

Комiсiя медична жодна

Не могла визнати мене

Навiть «обмежено придатним».

Я знов пiшов у школу.

Я забуття шукав од горя.

Тож працювати, працювати, працювати —

Бодай крихтина забуття у працi.

Я цiлi днi iз дiтьми був, iз дiтьми.

Та м’яко нiч приходила —

Я прокидався о другiй чи о третiй,

Вивiтрювався сон, як не було, —

І працював я, працював затято,

Щодня чекав я з нетерпiнням ранку,

Щоб утопитись у дитячiм щебетi,

Щоб захлинутись у дитячiм вереску,

Як щастя е – воно помiж дiтей.

Як шолоховський той герой,

Я взявся за нiмецьку мову,

Я вiрив (навiть зараз вiрю!),

Що станеться отак, що я зустрiну

Гестапiвця, що катував дружину,

Що вбив ii i сина-крихiтку,

І зможу я сказати по-нiмецьки

Йому все те, до крапельки все те,

Що так виношую запечено

Уже чверть вiку,

Що не забудеться

Й не проститься нiколи.

Я вивчив нiмецьку мову.

Я володiю нею досконало.

А потiм взявсь за польську i за чеську,

Англiйську i болгарську,

Французьку та iспанську,

І за японську мову взявся.

Я вивчив всi цi мови.

Але ж часу таке безмежжя

Вiд другоi години ночi аж до ранку —

Це ж цiла прiрва часу.

Головуючий

Це та пора, шановний друже,

Коли ви пишете своi книжки —

Вiд другоi години ночi i до ранку?

Голос iз хору

Як вам вдалося написати

Педагогiчних праць за цiлий iнститут?

Так, справдi забагато:

Опублiковано триста десять наукових праць,

Тридцять двi книжки з-помiж них?

Вчитель

Я ще раз, ще раз хочу повторити:

Мое натхнення – два чуття глибоких —

Любов i ненависть.

Любов безмежна – до дiтей.

І до фашизму – ненависть бездонна.