Свята Марійка

І раптом…

– Христю, я маю iз тобою серйозно поговорити, – мама була чимось дуже стурбована.

– Слухаю, мамусю. – «Хоч би не сталося того ж, що й ранiше», – подумалось.

– Розумiеш… Ти вже велика дiвчинка, Христю… Я хочу про щось у тебе попросити, про щось дуже-дуже важливе, послухай мене уважно.

– Мамо, я все розумiю, i що б не сталося, я все для тебе зроблю.

– Христю, тобi уже майже чотирнадцять рокiв, – мама чомусь погляд вiдводила убiк i мiцно-мiцно стискала руки, яскраво-червоним манiкюром аж рiзала собi долонi.

– Слухаю. Не хвилюйся, мамо, я тебе дуже люблю, кажи.

– Любиш?

– Люблю, – повторила Христя.

– Ти скоро станеш геть дорослою, i тодi я залишуся сама…

– А дядько Славко?

– Вiн мене покине, як i всi iншi, щойно дiзнаеться, що я не зможу народити йому дитину.

– Тодi… Я тебе нiколи не покину, мамо!

– А я дядьковi Славковi пообiцяла, що народжу, – мовби не чула Христi мама.

– Ти не переймайся, – Христя хотiла обiйняти маму, як вона це робила безлiч разiв, погладити рукою по волоссю, поцiлувати, заспокоiти. Але мама цього разу вiдсторонилась, вона подивилася на Христю неначе чужа жiнка, Христя аж сахнулась.

– Пам’ятаеш, ти колись казала, що все-все для мене зробиш? Та й, власне, це через тебе я не можу бiльше мати дiтей, бо коли тебе родила… – i мама заплакала.

Христя стояла поряд i не знала, що iй тепер робити, а ще – почувала на собi за щось велику провину.

– Мамо, як я можу зарадити? Хiба я чимось можу?…

– Можеш… – i мама вiдвела погляд убiк. – Я пообiцяла дядьковi Славковi, що народжу йому дитину, а тодi вiн зi мною одружиться. Тiльки тодi, як у нас буде дитина, вiн так сказав. А я йому пообiцяла! Але… Просто знаеш, доню, дядько Славко уже був одружений, i в тому шлюбi дружина була безплiдна, i тепер вiн хоче бути впевнений.

– Що ж робити, – зiтхнула Христя.

– Я думала i от що вирiшила: ти народиш менi дитину – вiд дядька Славка.

– Я?…

– Ти, – мама пильно поглянула на Христю, – я все обдумала: дядьковi Славковi треба дитину, i йому байдуже, хто ii народить, аби тiльки дитина була його, вiд нього, – уточнила мама. – А ти вже можеш народити, ти здорова й зрiла дiвчинка. Ми нiкому не скажемо, вiд кого ця дитина.