Свята Марійка

Христя подарунка не вiдкинула, уперше подивилася на маму i посмiхнулась:

– Тепер я бiльше тобi нiчого не винна? Одного сина досить?

– Дякую, Христе, дякую тобi, моя рiдненька!

Їхали додому на машинi, мама на задньому сидiннi тримала згорточок iз немовлям, дядько Славко кермував, а бiля нього, на передньому сидiннi, – сидiла Христя у намистi…

Був кiнець червня, однокласники святкували закiнчення дев’ятого класу, деякi готувалися вступати до училищ. Христина мама теж вирiшила, що досить доньцi ходити в школу.

– Та ще й у нашiй ситуацii, я гадаю, буде краще, коли Христя поiде до iншого мiста i вступить там до художнього училища. Дiвчинка розумна, обдарована, закiнчила музичну школу, вмiе танцювати, навiщо ще два роки марно сидiти за партою. А так – покаже себе, розвиватиме талант, вчитиметься спецiальностi. Там тебе, Христе, нiхто не знатиме, то й не будуть говорити.

– Я теж так думаю, – згодився дядько Славко, – а ти як, Христе?

– Я тiльки за!

Маленький Ігорок не турбував ночами Христю, вона не мусила на нього навiть дивитися – усе робила мама, бо це була ЇЇ дитина.

А якось уночi Христя прокинулася, йшла коридором до туалету й почула розмову – мама курила на кухнi i не причинила дверi:

– Хай би вона вже звiдси iхала скорiше, – казала мама, – а то я почуваюся недобре.

– Ну, звiсно! Це все ж таки Христина дитина, менi аж дивно, що вона така байдужа.

– А ти б хотiв, аби вона увивалася навколо малого? Аби няньчилася з ним?! Або, ще, може, заявила б своi права?!

– Та не сердься, що я такого сказав? Це твiй син, i крапка.

– Так i е! Тiльки мiй, наш! Але, знаеш, поки вона поряд, у мене серце не на мiсцi, тривожуся я. От малий заплаче, а вона, бачу, кидае погляд, i менi мов нiж у серце.

– Таж ти навiть до рук Христi не даеш дитини, може, ти ревнуеш?

– Може, i ревную! – i мама заплакала, сльози закапали у келих iз коньяком, вона голосно шморгала носом i терла очi – чи то ii пекло вiд слiз, чи, може, лоскотав дим вiд сигарети. – Я б ii вже й сьогоднi десь вiдвезла, там же е якась практика, чи що? А то ходить, ходить! Сусiди мене питають, чому це Христя не вивозить малого на прогулянку.