На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Батяр з Клепарова» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Батяр з Клепарова

Автор
Дата выхода
25 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Батяр з Клепарова" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Батяр з Клепарова" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Андрій Аркан) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Андрій Аркан (справжнє прізвище Тимчишин; нар. 1964 р.) – український режисер, сценарист, актор, дипломант (2011) та лауреат (2013) міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». З 2008 року і до сьогодні – засновник і керівник громадської організації «Кіновізія». Мешкає у Львові.
Львівського батяра Северина Бабія і Марту Брук, дочку відомого в місті психотерапевта, наприкінці 30-х років поєднало захоплення джазом та модними естрадними ритмами. Саме після одного з концертів розпочинається чарівна історія їхнього кохання з карколомними пригодами у вирі апокаліптичної доби.
Львів передвоєнний та перших років Другої світової війни… Кому належало це дивовижне місто? Польщі? Радянським, а згодом і німецьким окупантам?… Насамперед Львів завжди належав батярам. Попри будь-які злигодні й жахіття часу, вони ніколи не втрачали людської подоби та гідності. Бо правдивий батяр дуже добре знає, що таке справжня, всеперемагаюча любов, яка сильніша від самої смерті…
📚 Читайте "Батяр з Клепарова" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Батяр з Клепарова", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
І вже на ходу, як завжди дiловито, своiм металiчним голосом, який наводив панiчний жах на всiх без винятку спiвробiтникiв «Брiстоля», розпитував далi в Северина:
– Чи багато ще знаете вiдомих пiсеньок?
– Та так. Достатньо! – Северин, усе ще гаразд не отямившись, перелякано дрiботiв за паном Зарембським.
– Добре! Ще якi можете назвати?
– Ну, та рiзнi. Треба сiсти, пригадати. Ну, наприклад, ще «Моя кохана кракiв’янко». Потiм «Не забувай нiколи ту весну», «Чи ти чуеш голос мого серця». Ну, i батярських цiлу купу знаю.
– Того не треба! – Директор вiдмахнувся рукою. – То вже нас не цiкавить!
І вони зникають у довгих коридорах ресторацii «Брiстоль».
Северин переминався з ноги на ногу на м’якому ворсi великого i дорогого перського килима, яким було вистелено чи не пiвкабiнету пана Зарембського. Тут вiн почувався дуже нiяково, до того ж похмiлля ще давалося взнаки.
Щойно вони зайшли до кабiнету, як одразу задзеленчав телефон. Директор зняв слухавку, коротко, по-дiловому вiдповiдав i щось занотовував у записнику на столi.
Темнi шкiрянi фотелi по обидва боки директорського столу; дорогий колекцiйний посуд у старовинних рiзьблених та iнкрустованих перламутром креденсах; пальми та фiкуси у масивних вазонах на пiдлозi; вся стеля та панелi стiн вкритi витонченою лiпниною з позолотою, крiм того, стiни вкривали дорогi шовковi шпалери; бронзовi бра, пiдсвiчники у всьому просторi та торшери по кутках кабiнету.
– То ви погоджуетеся заспiвати кiлька пiсень з моiм оркестром? – Северин аж здригнувся вiд несподiвано рiзкого запитання пана Зарембського, який раптом опинився за його спиною. Владний голос вивiв Северина з мелянхолiйноi задуми. – Всього один вечiр! Кiлька пiсень, якi ви назвете. За гонорар можете не хвилюватися. Гонораром залишитеся задоволенi. Отже, ще раз запитую – ви погоджуетеся заспiвати з моiм оркестром?
– Не знаю. Я ще нiколи в життi.
– Отже, погоджуетеся, так? – директор нетерпляче урвав Северина, схиляючи його до потрiбноi вiдповiдi.
– Та… нiби… так, – Северин наважився нарештi щось вiдповiсти, бо раптом вiдчув у своему тiлi нездоланну хвилю солодкоi спокуси. «А, до дiдька! Та треба спробувати, раз е така нагода». Але даючи цю згоду, вiн тим нiби сам себе приголомшив, аж йому запаморочилося в головi.





