На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Батяр з Клепарова» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Батяр з Клепарова

Автор
Дата выхода
25 октября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Батяр з Клепарова" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Батяр з Клепарова" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Андрій Аркан) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Андрій Аркан (справжнє прізвище Тимчишин; нар. 1964 р.) – український режисер, сценарист, актор, дипломант (2011) та лауреат (2013) міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». З 2008 року і до сьогодні – засновник і керівник громадської організації «Кіновізія». Мешкає у Львові.
Львівського батяра Северина Бабія і Марту Брук, дочку відомого в місті психотерапевта, наприкінці 30-х років поєднало захоплення джазом та модними естрадними ритмами. Саме після одного з концертів розпочинається чарівна історія їхнього кохання з карколомними пригодами у вирі апокаліптичної доби.
Львів передвоєнний та перших років Другої світової війни… Кому належало це дивовижне місто? Польщі? Радянським, а згодом і німецьким окупантам?… Насамперед Львів завжди належав батярам. Попри будь-які злигодні й жахіття часу, вони ніколи не втрачали людської подоби та гідності. Бо правдивий батяр дуже добре знає, що таке справжня, всеперемагаюча любов, яка сильніша від самої смерті…
📚 Читайте "Батяр з Клепарова" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Батяр з Клепарова", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
А все тому, що гонорова спiвачка мало того, що вибрала репертуар пiсеньок, якi iй зовсiм не пасували, бо в основному велися вiд чоловiчоi особи, так вона ще всю дорогу чiплялася до музикантiв оркестру, крила iх усiх на всi заставки, обзивала львiвськими вар’ятами, батярами, селюками i весiльними лабухами, звинувачуючи iх у невмiннi грати в тi моменти, коли сама ж не потрапляла нi в тональнiсть, нi в такт, нi в ритм. Оркестранти то все наразi терпiли, але не знали, скiльки ще воно могло так протривати.
Зарембський змушений був погодитися на проби тiеi артистки зi своiм оркестром i – подiя у Львовi нечувана! – особисто благально, мало не стаючи на колiна, попросив своiх музикантiв порозумiтися з тiею, прости Господи, спiвачкою! i виконувати, по можливостi, всi ii вимоги, всi ii захцянки, i не звертати, заради найсолодшого серця Ісусового, не звертати жодноi уваги на тi ii дурнуватi доколупування.
Бо раптом, за кiлька днiв перед тим, Зарембський нарештi втямив, що опинився на краю прiрви, ганебного провалу, за яким би ланцюжком потягнувся невпинний вiдтiк клiентiв, а це неминуче привело б до фiнансових проблем i, врештi, краху всього пiдприемства. Зарембський раптом усвiдомив, що вже нiхто з вiдомих чи просто добрих львiвських артистiв уже не прагнув мати з ним жодних справ.
Справа виглядала так, що ота вiдома львiвська артистка тепер була чи не единою надiею, соломинкою для потопаючого, ще якийсь час втриматися на поверхнi, заки вдасться щось вигадати. Запросити кого-небудь з iнших мiст було б найпевнiшим. Та для цього потрiбен час, якого у Зарембського вже не було.





