Наближення. Переклади (збірник)

Несвята побита рiч, мiй Соняшнику, моя душе, як тодi я любив тебе!

Цей бруд був не людським брудом, але брудом смертi i людських паровозiв,

вся запона пилюки на бруднiй шкiрi залiзницi, цей смог на щоцi, цi повiки чорних злиднiв, ця покрита сажею рука або фаллос, або протуберанець штучний – гiрше, нiж бруд – промисловоi – сучасноi – всiеi цiеi цивiлiзацii, що заплямила твою божевiльну золоту корону,

i цi туманнi думи про смерть, i запиленi безлюбi очi, i кiнцi, i зiв’яле корiння внизу, в домашнiй купi пiску i тирси, гумовi долари, шкiра машини, нутрощi сухотного автомобiля, порожнi консервнi бляшанки з iржавими язиками набiк – що менi ще розповiсти? – iмпотентський залишок сигари, задертi ноги тачок, молочнi груди автомобiля, витерта сiдниця крiсла i сфiнктер динамо – все це зiпрiло й обсоталось як мумiя навколо твого корiння, – i ти стоiш передi мною на заходi сонця, i скiльки величi в твоiх обрисах!

О досконала краса Соняшника! Досконале щастя буття Соняшника! Ласкаве око природи, нацiлене на хiпповате реберце мiсяця, прокинулось, живе, збуджено п’ючи в тiнi заходу золотий вiтерець щомiсячного сходу сонця!

Скiльки мух дзижчало навколо тебе, не помiчаючи твого бруду, коли ти кляв небеса залiзницi i свою уквiтчану душу!

Нужденна мертва квiтко! Коли ти забула, що ти квiтка?

Коли ти, глипнувши на себе, вирiшила, що ти безсилий i брудний старий локомотив, привид локомотива, привид i тiнь колись всеможного дикого американського паровоза?

Ти нiколи не був паровозом, Соняшнику, ти був Соняшником! А ти, паровозе, ти i е паровоз, не забувай!

І взявши скелет Соняшника, я утвердив його поряд з собою, як скiпетр,

i проповiдь вирiк для власноi душi, i для Джека, i для всiх, хто волiв би послухати:

– Ми – не страшнi, запиленi, моторошнi паровози, всi ми душею прекраснi золотi соняшники, ми обдарованi насiнням, i нашi голi волохатi золотi тiла на заходi сонця перетворюються в божевiльнi тiнi соняшникiв, за якими настирливо i натхненно спостерiгають нашi очi в тiнi скаженого цвинтаря паровозiв над брудною рiкою при свiтлi заходу сонця над Фрiско.

Лiтература i час

У не дуже сприятливих для лiтератури суспiльних умовах вона сама нагадуе про себе i про свое незамiнне значення.