Місячна долина

Пiзнiше, коли Сексон, надiвши капелюшка, подалася до пральнi, виявилося, що на розi ii чекав Том.

– Чуеш, Сексон, – затинаючись, похапцем почав вiн, – не подумай з того, що я казав про Сару… що ми… що вона… нiби я нарiкаю на неi… Вона добра й вiрна жiнка. Тiльки живеться iй не з медом. Я собi краще язика прикушу, нiж нарiкатиму на неi. В кожного свiй клопiт. Як злиднi обсядуть, то вже нема ради… еге ж?

– Ти завжди був для мене добрiшим братом, Томе. Я цього повiк не забуду. Та й Сара менi лихого не зичить, дарма що мае таку вдачу.

– Я не зможу дати тобi весiльного подарунка, – винувато провадив Том, – Сара й слухати про це не хоче. Вона каже, що коли ми бралися, нам нiхто з моеi рiднi нiчого не подарував. Але все ж я дiстав для тебе гостинця. Ти нiколи не вгадаеш якого.

Сексон мовчала чекаючи.

– Коли ти сказала менi, що маеш побратися, менi щось спало на думку, i я написав про те братовi Джорджу. І вiн зараз же надiслав цю рiч. Я за неi не казав тобi ранiше, бо боявся, що вiн уже продав ii.

– О, це щось iз батькових речей? Що саме? О, кажи мерщiй!

– Його шабля.

– Та, що вiн мав при собi, коли iздив верхи на чалому конi? О Томе, кращого подарунка ти й не мiг менi зробити! Ходiм додому. Я хочу побачити ii. Ми можемо тихенько пройти затильними дверима. Сара пере на кухнi й розвiшуватиме бiлизну не ранiше як за годину.

– Я казав Сарi, щоб вона вiддала тобi старий материн комод, – шепотiв Том, пробираючись iз Сексон вузьким завулком помiж будинкiв. – Але тут вона затялася. Завела, що Дезi доводилась менi також матiр’ю, як i тобi, хоча батьки в нас рiзнi, i що комод цей завжди належав Дезiнiй родинi, а не родинi капiтана Кiта, i що, виходить, комод мiй, а як мiй, то й вона на нього мае певне право.

– Все вже гаразд, – заспокоiла його Сексон. – Вона продала менi комод ще вчора ввечерi.

– Дивно, – пiсля нашоi розмови вона цiлий день лютувала. Скiльки ти iй дала за комод?

– Шiсть доларiв.

– Та це ж грабiж! Вiн не вартий i половини, – обурився Том. – Старий, як свiт, з одного боку геть увесь потрiскався!

– Я дала б за нього й десять доларiв. Дала б, Томе, скiльки б Сара не заправила. Це ж мамин комод. Я пам’ятаю, що за маминого життя вiн стояв у неi в покоi.