Місячна долина

Вiд цих войовничих рас, мабуть, i походили ii та Бiллинi предки, думала Сексон, закриваючи альбом й кладучи його назад у комод. Хтось iз ii предкiв i змайстрував цей старовинний, порепаний комод, що колись плив солоними хвилями океану, мандрував зеленими прерiями i в бою з iндiянами пiд Лiтл-Медоу потерпiв вiд кулi. Сексон ввижалися й тi жiнки, що ховали в цi шухляди своi покраси й домотканi сувоi, жiнки тих мандрiвних поколiнь, до яких належали бабки й прабабки ii матерi. Сексон зiтхнула: так, приемно бути такого доброго роду, – роду, що зазнав на своему вiку тяжкоi працi й боротьби.

А що сталося б iз нею, якби вона народилася китаянкою чи iталiйкою? Якi вони всi присадкуватi, незграбнi, смаглявi, в хустках i простоволосi, – вона бачила iх не раз; вони звичайно тягають з берега на головi важкi оберемки наплавного дерева, що його викидають хвилi. І тут вона засмiялася з власноi вигадки, згадала Бiллi, iхнiй чотирикiмнатний котедж на Пайн-стрiт i лягла в лiжко, всоте уявляючи собi всю iхню обставу до найменшоi дрiбницi.

Роздiл XIII

– На той час наша худоба почала падати, – розповiдала Сексон, – а зима вже ось-ось мала настати, тому ми й не наважувалися рушати в дорогу через Велику американську пустелю. Отже, наша валка розташувалася на ту зиму в Солт-Лейк-Сiтi. Мормонам тодi ще не зле велося, i вони ставилися до нас добре.

– Ви розповiдаете так, начебто самi були там, – зауважив Берт.

– Там була моя мати, – гордо вiдповiла Сексон. – Тiеi зими iй минуло дев’ять рокiв.

Вони сидiли навколо столу в кухнi маленького котеджу на Пайн-стрiтi, снiдаючи сендвiчами й запиваючи пивом. Була недiля; вони мали вiльний день i прийшли сюди зрання працювати, багато тяжче, нiж на роботi: треба було обмести стiни, помити вiкна й дверi, вишарувати пiдлогу, розкласти килимки та лiнолеум, розвiшати фiранки, наладнати плиту, розставити кухонний посуд по поличках та порозмiщувати меблi.

– Далi, далi, Сексон, – прохала Мерi. – Це так цiкаво послухати. А ти, Берте, прикуси язика й помовч.

– Отож тiеi зими з’явився тут Дел Генкок. Вiн родом з Кентуккi, але жив здавна на Заходi. Вiн був розвiдач, як i Малюк Карсон, i вони добре знали один одного. Не раз доводилося iм спати пiд одним укривалом. Вони бували разом у Калiфорнii та в Орегонi з генералом Фремонтом. Ну, то Дел Генкок проходив через Солт-Лейк, набираючи гурт мисливцiв, щоб повести iх зi Скелястих гiр ловити бобрiв у якомусь новому мiсцi. То був вродливий хлопець.