Місячна долина

За двадцять п’ять мiсяцiв розквитаюся, i меблi будуть нашi. І пам’ятай, Сексон, купуй усе, чого тiльки душа забажае, хоч би яких грошей воно коштувало. На те, що потрiбне для нас, грошей не треба жалiти. Зрозумiла?

Вона кивнула головою, i обличчя ii не зрадило: Бiллi нiчого не знав про численнi дрiбненькi господарськi хитрощi, яких вона понадумала, аби зберегти зайвого цента. Очi iй радiсно затуманились.

– Ти такий добрий до мене, Бiллi, – прошепотiла вона, горнучись до нього, i враз опинилася в його обiймах.

– А-а, то ви вже зворкувалися! – скрикнула Мерi одного ранку в пральнi. Дiвчата не пробули й десяти хвилин за роботою, як око Мерi помiтило у Сексон тоненьку каблучку з топазом на середньому пальцi лiвоi руки. – Хто ж той щасливець? Чарлi Лонг чи Бiллi Робертс?

– Бiллi, – почулася вiдповiдь.

– Тю! Береш собi хлоп’ятко на виховання, еге?

Мерi помiтила, як прикро допекли цi слова приятельку, i враз схаменулася.

– Бач яка!.. Та я жартую! Ох, i рада ж я за тебе!.. Бiллi чудовий хлопець, i я така рада, що ти будеш за ним.

За кiлька днiв дорогою з пральнi Сексон зустрiла Чарлi Лонга. Вiн заступив iй дорогу, набиваючись на розмову.

– То ви тепер воловодитеся з боксером, – буркнув вiн. – Слiпець i той бачить, чим ця пiсенька скiнчиться!

Уперше в життi не злякалася вона цього здоровезного, чорнобрового парубка з волохатими руками й пальцями, що стояв перед нею.

– Бачите цього персня? Хоч який ви там дужий, а не спромоглися вдягнути менi такого на палець. А Бiллi Робертс зробив це за один тиждень. Вiн пошив вас у дурнi, Чарлi Лонгу, i потрапив поладнати зi мною.

– А нехай вам трясця! – вiдрубав Лонг.

– Вiн не такий, як ви, – не спинялася Сексон. – Бiллi – справжнiй чоловiк, чесний i порядний.

Лонг хрипко зареготався.

– Вiн з вами спритно впорався!

– Із вами також! – вiдтяла вона йому.

– Я мiг би вам багато дечого про нього розказати. Повiрте, Сексон, – тиха вода греблi рве. Якби ви знали…

– Краще не в’язнiть до мене, – урвала його Сексон. – А нi, то я йому все скажу, i вiн вам покаже, хвалько ви нiкчемний!..

Лонг нi в сих нi в тих переступив з ноги на ногу, а тодi неохоче вiдступився:

– А ви козир-дiвка! – скрикнув вiн, нарештi, аж трохи захоплено.