Місячна долина

І вона вiддалася тодi за одного чоловiка, що кохав ii вже багато-багато рокiв… Вiн – тодi ще хлопчик, – був iз нею в одному гуртi, i разом з ним вона переiздила прерiями. Вiн iй подобався, але вона не кохала його по-справжньому. А потiм знову прийшла звiстка, що мого батька зовсiм не вбито. Мати зажурилася, та не змарнувала свого життя. Вона була добра мати й добра дружина, i, хоч завжди сумна, але така лагiдна й привiтна. Менi здаеться, що голос вона мала наймелодiйнiший у свiтi.

– Була, виходить, молодця, – похвалив Бiллi.

– А мiй батько так i не одружився. Кохав мою матiр цiле життя. В мене зберiгаеться чудовий вiрш, що мати йому присвятила. Чарiвний вiрш, наче музика… Ну ось, минуло чимало часу, як помер мамин чоловiк, i тодi вони, нарештi, побралися. Сталося це 1882 року, i жилось iй тодi добре.

Сексон ще багато розповiдала Бiллi, стоячи коло хвiртки, а коли вони розiйшлись, iй дуже хотiлося переконати себе, що iхнiй прощальний поцiлунок був трошечки довший, нiж звичайно.

– Отож о дев’ятiй? – гукнув вiн iй через хвiртку.

Роздiл IX

У недiлю вранцi Сексон була готова навiть завчасу. Коли вона вдруге поверталася з кухнi, куди ходила виглядати крiзь вiкно на вулицю, Сара, як завжди, почала iй вимовляти.

– Сором, грiх накуповувати собi тих шовкових панчiх! – почала вона. – Глянь на мене: день i нiч тупаю, вiдпочинку не маю, а однак шовкових панчiх не ношу, трьох пар черевичок теж не купую!.

Том з люлькою в зубах, пестячи на колiнах свого мiзинчика, пiдморгнув сестрi – Сара, мовляв, у кепському настроi. Сексон вдавала, що не чуе, i старанно вплiтала стрiчку в кiски однiеi з дiвчаток. Сара важко гупала по кухнi, миючи й розставляючи посуд пiсля снiдання. Нарештi, тяжко зiтхнувши, вона випростала спину, зiгнену над зливальницею, i вороже зиркнула на Сексон.

– Ти нiчого не скажеш, нi? Чого ж це ти мовчиш? Бо, мабуть, ще маеш крихту сорому. Хто б подумав – крутити любов iз боксером! Не бiйся, чула я, чула про твiй роман iз Бiлом Робертсом! Знайшла цяцю! Стривай лишень, дограешся, що Чарлi Лонг добре накладе йому!

– Ну, не знаю, – втрутився Том. – Я чув, що Бiл Робертс бравий хлопчина.

Сексон тiльки всмiхнулася знавецьки: перехопивши ii усмiшку, Сара й зовсiм розлютилася.