Місячна долина

Сексон вирiшила, що сама вона нiзащо не кинеться Бiловi на шию, i вiдмовила йому в кiлькох танцях; незабаром стало ясно, що тактика ii правильна, Сексон зумисне давала йому наздогад, що вона подобаеться iншим чоловiкам, – адже ж вiн виявляв перед нею – хоч i несвiдомо – свiй успiх в iнших жiнок!

Для Сексон настала щаслива хвилина, коли Бiллi спокiйно знехтував ii вiдмовою i домiгся, щоб вона протанцювала з ним на два танцi бiльше, нiж обiцяла. Їi i врадувало, i розсердило те, що вона ненароком почула з розмови двох дебелих дiвчат iз консервного заводу.

«Диви, як ця фiтюлька прив’язла до нього, – аж гидко!..» – сказала одна. І друга: «Бодай би вже бiгала за хлопцями свого вiку! А то полюе на недолiткiв…» І з цими словами дiвчата подалися далi, не маючи навiть гадки, що iх пiдслухано, хоч мова iхня шпигнула Сексон, а гаряча хвиля гнiву залила iй щоки.

Бiллi провiв ii додому i поцiлував бiля хвiртки, коли вона погодилась пiти з ним у п’ятницю ввечерi на танцi до зали «Джерманiя».

– Я, правду кажучи, туди не збирався… – сказав вiн.

 – Але якщо ви скажете слово… Берт там теж буде.

Другого дня за прасувальною дошкою Мерi повiдомила ii, що вони з Бертом умовилися пiти в п’ятницю до «Джерманii».

– А ти пiдеш? – спитала Мерi.

Сексон кивнула.

– З Бiллi Робертсом?

Сексон знову кивнула; i Мерi, тримаючи праску в повiтрi, кинула на подругу пильний i зацiкавлений погляд.

– Ну, а коли Чарлi Лонг устряне?

Сексон знизала плечима.

З чверть години вони прасували мовчки й хутко.

– А втiм, як вiн поткнеться, то, може, дiстане по заслузi, – вирiшила Мерi. – Ото б подивитись, як йому накладуть!.. Бо ж такий нахабник!.. Усе залежить вiд того, що почувае Бiллi… до тебе себто.

– Я не Лiлi Сендерсон, – обурено озвалася Сексон. – Я нiколи не допущу, щоб Бiллi Робертс дав менi вiдкоша.

– Допустиш. Нехай-но тiльки Чарлi Лонг устряне! Повiр менi, Сексон, вiн таки кепська людина. Згадай-но, що вiн утнув мiстеру Мудi! Як налупив його! А мiстер Мудi такий же смирний – води не сколихне… Ну, а з Бiллi Робертсом то, звiсно, так не пройде.

Того самого вечора пiд дверима пральнi на Сексон уже чекав Чарлi Лонг. Коли вiн привiтався й рушив обiч неi, серце Сексон болiсно стиснулось, як завжди, коли вона бувала близько вiд Чарлi. Зi страху вона пополотнiла. Їi лякала нецеремоннiсть цього кремезного здорованя; вона боялася його карих очей, свавiльних i самовпевнених; боялась його величезних ковальських рук i товстих волохатих пальцiв.