Місячна долина

Скрик старшоi жiнки завдав прасувальницям великоi шкоди: вони-бо прасували крохмальну бiлизну вiдрядно, i кожна прогаяна хвилина зменшувала заробiток.

Проте та жiнка помiтно напружилась i опанувала себе; стиснувши праску, вона поприскала тонку гофровану сукню, що лежала перед нею на дошцi.

– Я думала, на неi знову найшло, – промовила одна дiвчина.

– Чистий сором: така лiтня жiнка i… знову вагiтна! – озвалася Сексон, гофруючи мереживнi шлярки гарячою праскою. Рухи ii були швидкi, впевненi й спритнi, i хоч обличчя змарнiло вiд утоми й шаленоi задухи, працювала вона не покладаючи рук.

– Мае аж семеро, а двое вже в школi для важких дiтей, – докинула дiвчина за сусiдньою дошкою. – Але ж завтра до Вiзл-парку ти таки сходи, Сексон. У «Каменярiв» завжди весело: перетягання на канатi, перегони гладунiв, справжня iрландська джига, i… все, все!.. А пiдлога в павiльйонi – шик!

Однак знов через ту старшу жiнку розмова увiрвалася: праска впала iй з рук на блузку; сама вона схопилася за дошку, звалила ii додолу, колiна в неi пiдiгнулися i, мов напiвпорожнiй лантух, тiло важко плюхнуло на пiдлогу.

Розтявся гострий крик, i запахло в’iдливим духом просмаленоi бiлизни. Сусiднi жiнки кинулися вiд своiх дощок спершу до праски – рятувати шмаття, i тiльки тодi вже до потерпiлоi, а наглядачка з войовничим виглядом метнулася схiдцями вниз. Жiнки, що працювали трохи вiддалiк, провадили працю, не вiдриваючись, але темп роботи було порушено, i вся прасувальня стратила цiлу хвилину свого виробничого ритму.

– Собака й той здохне! – розпачливо пробубонiла дiвчина й рiшуче поставила праску на пiдставку. – Солодке життя дiвки-робiтницi – краще на вулицю! З мене вже годi.

– Мерi! – спинила ii Сексон з таким глибоким докором, що аж праску на мить залишила, прогаявши через те з десяток порухiв.

Мерi глянула на неi збентежено.

– Я нiчого такого на думцi не маю, Сексон, – схаменулася вона. – Направду нiчого. На таку стежку я нiколи не стану.

Але скажи сама – чи ж не урветься терпець вiд цього раю? Чисто як сирена вие. Ось послухай-но!

А тим часом старша жiнка, лежачи долi на спинi, калатала закаблуками об пiдлогу i голосила монотонно й уперто. Двое жiнок потягли ii вниз, пiдхопивши попiд руки, а вона все безугавно голосила й тарабанила ногами. Дверi на мить розчинилися, до кiмнати ввiрвався рев та гуркiт машин, i в цьому гаморi враз потонули i крик жiночий, i те докучне стукотiння.