На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Арканум» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Арканум

Автор
Дата выхода
10 декабря 2019
🔍 Загляните за кулисы "Арканум" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Арканум" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрий Винничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
«В дрімучу епоху Брежнєва я пішов у внутрішню еміграцію. Я писав свої твори, зашифровуючи їх за переклади з арканумської. Я вигадав країну Арканум, вигадав авторів, які там начебто жили й творили.
А поволі Арканум став пробиватися у мої сни. Я жив в Арканумі, сни про Арканум затоплювали мене. Я чекав ночі, щоб жити. Удень життя не було. Удень був страх.
Люди з Аркануму чекали на мене. Якщо я затримувався, посилали гінців на конях і стукали мені у вікно. Стукали перснями на пальцях, руків’ями мечів, стукали гілками і вітром, стукали пташками і хрущами, кликали всіма мовами і голосами.
Я підводився і йшов до вікна. Воно розчахувалося, і Арканум мене втягував у себе, засмоктував і впорядковував моє життя.
Арканумська мова пробивалася крізь мою, наче стебла трав крізь пісок, проламувала пам’ять, зливалася з моєю. Я переставав розрізняти, де моя мова, а де арканумська.
В Арканумі я чувся безпечно».
📚 Читайте "Арканум" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Арканум", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
З книжки «Арканумськi притчi»
Гiлка
Один арканумець рубае гiлку, на якiй сидить. Другий арканумець пiдходить i дивуеться.
– Хiба йолоп рубае гiлку, на якiй сидить!
– Маеш рацiю. Але я нiколи не рубаю гiлки, на якiй сиджу, а тiльки ту, на якiй сидiв.
По цих словах вiн перебираеться на гiлку вище i, дорубавши ту, на якiй сидiв, починае рубати ту, на якiй сидить.
– Але ж ти знову рубаеш гiлку, на якiй сидиш!
– Нiчого подiбного. Я вже на нiй не сиджу.
І вiн лiзе вище, дорубуе гiлку, на якiй щойно сидiв i береться за ту, на якiй сидить.
– А чим тобi заважають гiлки, на яких ти сидiв?
– Менi вони зовсiм не заважають. Але якщо я iх не обрубаю, то по них може пiднятись на дерево хтось iще. А звiдки я знаю, чи вистачить у нього розуму не рубати гiлку, на якiй сидить?
Гвалт
Король Кендюх Третiй раптом пополуднi зажадав вина. Принесли йому повний глечик, i вiн, замкнувшись у покоi, цмулив тее вино, прислухаючись до запаху осенi i голосiв нiкому невiдомих людей.
П’яний мандрiвний оповiдач казок брiв узвозом повз королiвський замок i галайкав безглузду пiсеньку про товариство, котре нiколи за все життя не могло зiбратися за одним столом, бо в кожного, як не тодi, то тодi з’являлися поважнi причини, зате вже як померли, мимохiть зiйшлися докупи, а що не було питва, то кожен з них пошкодував за недопитi днi.
Королю цяя пiсенька сподобалась. Та так, що вiн кинувся, було, до вiкна, щоб гукнути отого мандрiвця й запросити його на чарку. Але той зник за осокорами, i король тiльки махнув рукою.
Вранцi розбудив його мiнiстр i пiдсунув папiр для пiдпису.
– Що воно таке? – спитав король, ще не гаразд очунявши спросоння.
– Та це вчора ввечерi згвалтовано було молодичку.
– Ну!
– Треба ж хлопа повiсити за таке дiло.
Король позiхнув, черкнув по паперi непевною рукою i почалапав вмиватися. Чортзна з чого й день почався.
Далi був снiданок, i знову папери, вiзити, словом, нудьга. Перед обiдом король вийшов на балькон. На майданi височiла шибениця, а на шибеницi гойдався гвалтiвник. Король примружився i гукнув до сторожi:
– Це часом не той мандрiвник, що вчора ото галайкав, як недорiзаний?
– Еге ж, той!
– Ну-ну. Догалайкався.











