Чорт зна що. Запропаща душа

Бувало, чи то зробить серпа, чи клямку, засув, чи гачок, чи завiси для скринi – ну вже так прехитро оздобить рiзьбою та карбами, що аж диво бере! От так би сидiв та милувався!

Що тут! Бувало, Яремко лагодив навiть замки з пружиною хитрою i панський берлин; що там казати – спритний був коваль! А, бувало, пiсню заспiвати, станцювати, заграти на сопiлцi (куди там твоi гуслi!) – до всього удатний! А спiвати чи читати на крилосi – бiгме, заслухаешся!

Ну, а кузня у Яремка: та в когось i хата не буде просторiшою i гарнiшою; а рiзних же кунштiв наклеено! Тут i кiт астраханський возиться з мишами, i з пiкою Єрмак, i Палiй з хитро пiдписаною вiршею вгорi i конем, пiдкованим ухналями з жовтоi мiдi, i Страшний суд, i явлення чудеснi – з жiночими персами, зi звiриною мордою, гребенем i в пiр’i, багато картинок! Побiля горнила, на самiй печi, висiв на полотнi намальований чорт, повiшений догори ногами; ну, та й змальований, як живий! Хто не гляне – упiзнае: чорт та й чорт тобi! Чорний, з рогами, з предовгим хвостом, з бородою, з калиткою грошей у кiгтях i з людськими грiхами…

Чорта Яремко вимастив грязюкою i дьогтем, очi проклятi випалив, всього поколов та подряпав.

Якщо Яремко куе – то вiн вже так стараеться, щоби до чорта спиною – конче спиною обернутися; таким ото робом вiн i мiсить залiзо. А якщо Яремко i гляне, бувало, на чорта – то тiльки, щоб плюнути на чортову пику.

Чорт розiзлився. Вiн твердо постановив вiдiмстити ковалю жорстоко, по-чортiвськи… Та скiльки лихий до Яремка не пiдкрадався: i грошi мiшками обiцяв, i худобу, i панство, i всi послуги; але твердий коваль непiдкупний, i чорт до коваля неприступний.

Та от мiй коваль перенiс ще й до хати поганий портрет i прибив догори ногами, над дверима. Обернеться до дверей – нечистому дулю чи плюне. Ще дужче злий дух розiзлився! Шукае вiн способу, як нашкодити Яремковi… І знайшов…

У кузнi з’явився новий робiтник – циган, i робiтник – на славу! Що за робота пiшла у Яремка: скора, красива i надiйна! І десять робiтникiв не зможуть змагатися з циганом.

Яремко тiльки дивиться та грошi рахуе. З iнших сiл приiжджають з роботою: уже й кузнi двi, не одна – i народом набитi…

Добре. Приiхав якось до Яремка з роботою кульгавий отаман: праця зроблена, грошi заплаченi. Але робiтник-циган запропонував отаману скувати йому кульгаву ногу: той, вiдкинувши милицю, погодився.