Дорога до Країни Оз

Хоч Лисеполь був дуже гарний, а його жителi чудово одягненi, й Доротi, i Косматий чоловiчок вiдчували себе тут беззахисними i мрiяли швидше забратися геть.

– Але вже пiзно, – нагадав Король. – В будь-якому разi вам доведеться почекати до ранку. Запрошую вас на вечерю, а пiсля вечерi – до театру, в королiвську ложу. А завтра, якщо не передумаете, можете продовжити подорож.

Друзi погодилися, i лисицi-слуги показали гостям розкiшнi покоi королiвського палацу.

Гудзик-Розумник боявся залишатися один, i Доротi довелося вiдвести його в свою кiмнату.

Поки лисиця-служниця розчiсувала Доротi (а треба сказати, за час подорожi ii волосся сильно сплуталося) i вплiтала iй чистi яскравi стрiчки, iнша покоiвка розчесала волосся на обличчi та головi нещасного малюка, ретельно пригладила його зачiску, а потiм пов’язала на його гострi вушка рожевi банти. Покоiвки хотiли також вбрати дiтей у чарiвнi костюмчики з пiр’я, щоб вони були одягненi, як усi лисицi, але дiти вiдмовилися.

– Матроський костюм нiяк не пiдходить до лисячоi голови, – сказала покоiвка, – i я щось не пригадую, щоб хоч одна лисиця коли-небудь була матросом.

– Я не лисиця! – закричав Гудзик-Розумник.

– На жаль, ти маеш рацiю, – погодилася покоiвка. – Але на твоiх худих плечах сидить чарiвна лисяча голiвка, а це майже так само добре, аби ти був лисицею.

Малюк, згадавши про свое нещастя, знову заплакав. Доротi втiшала Гудзика-Розумника i пообiцяла придумати спосiб повернути його рiдну голову.

– Якщо нам вдасться потрапити до Принцеси Озми, вона вмить поверне тобi колишнiй вигляд, – пообiцяла дiвчинка. – Тому не засмучуйся, мiй милий, i постарайся пристосуватися до цiеi головi. Звичайно, вона не така красива, як твоя, що б там не говорили лисицi, але ж ти можеш потерпiти ще трохи, правда?

– Не знаю, – невпевнено сказав малюк, але плакати перестав.

По дорозi до парадноi зали дiти зайшли до свого кудлатого друга i побачили, що той майже не змiнився. Косматий чоловiчок вiдмовився перевдягатися в новий одяг, заявивши, що тодi вже не буде Косматим чоловiчком i йому доведеться заново звикати до себе.

Вiн сказав Доротi, що розчесав i пригладив волосся, бакенбарди i бороду, однак дiвчинка подумала, що радше вiн розчiсував iх у протилежному напрямку, оскiльки все волосся на головi та обличчi залишалося так само скуйовджене, як i ранiше.

Лисицi, якi зiбралися на королiвську вечерю, одяглися ще вишуканiше, нiж ранiше.