Дорога до Країни Оз

Особи жiночоi статi носили сукнi з переплетеного пiр’я, ефектно розфарбованого в найхимернiшi вiдтiнки.

Гудзик-Розумник так пильно розглядав нове мiсце, що очi його стали ще бiльшими й круглiшими. Вiн щораз спотикався i впав би, якби Косматий чоловiчок не стиснув мiцнiше його ручку.

Всi четверо не переставали дивуватися, а Тото був такий схвильований, що йому весь час хотiлося гавкати, гнатися за кожною лисицею, яку вiн бачив, i боротися з нею. Але Доротi не випускала з обiймiв його маленьке тiльце, що постiйно намагалося вирватися, i вмовляла заспокоiтися.

Зрештою Тото втихомирився, вирiшивши, що в Лисеполi занадто багато лисиць i з усiма ними неможливо битися.

Незабаром вони дiсталися великоi площi, в центрi якоi височiв палац. Доротi вiдразу зрозумiла, що це палац короля, бо над монументальними вхiдними дверима побачила голову лисицi, точнiсiнько таку, як над аркою. Ця лисиця, едина з усiх, була в золотiй коронi.

Бiля входу стояло багато охоронцiв, але лисицi-вартовi вклонилися капiтану й пропустили його, не ставлячи жодних запитань.

Капiтан провiв мандрiвникiв через безлiч кiмнат, де вирядженi лисицi сидiли в красивих золочених крiслах i пили чай, який розносили лисицi-слуги в бiлих фартухах. Нарештi, друзi пiдiйшли до широких дверей, запнутих важкою портьерою з золотоi тканини.

Бiля дверного отвору стояв величезний барабан. Капiтан пiдiйшов до барабана i вдарив по ньому спочатку одним колiном, потiм – другим. Барабан вiдповiв: «Бум-бум».

– Ви всi повиннi постукати по барабану так само, як я, – звелiв Капiтан.

Косматий чоловiчок пiдiйшов до барабана й постукав по ньому спочатку одним колiном, потiм – другим. Доротi й Гудзик-Розумник зробили так само. Хлопчику так сподобався звук, котрий видавав барабан, що вiн спробував вдарити по ньому ще кiлька разiв своiми маленькими пухкими колiнами. Але капiтан зупинив його.

Тото не мiг постукати по барабану колiнами, й у нього не вийшло так загнути хвiст, щоб той дiстав до барабана. Доротi вдарила по барабану замiсть Тото, й пес у вiдповiдь загавкав.

Капiтан, почувши його гавкiт, насупився.

Золота портьера розсунулась, щоб пропустити гостей, i Капiтан разом зi своiми супутниками увiйшов всередину.

Широка довга кiмната, куди вони потрапили, виблискувала золотом i сяяла барвистими вiтражами. У центрi, на розкiшному позолоченому тронi, сидiв Король-Лис, оточений лисицями-придворними. У всiх придворних на очах блищали окуляри, що надавало iм серйозного й важливого вигляду.