Чудесна країна Оз

Буряковi штанцi, малинова безрукавка та червона сорочка охляп звисали з дерев’яних палок, з яких Тiп збив Джека, а вирiзьблена в гарбузi усмiшка, що не сходила з обличчя, нiби сповiщала про те, що ii, так би мовити, «носiй» вважае життя найкумеднiшою штукою, яку лише можна уявити.

Спершу, щоправда, Їхня Величнiсть вирiшили було, нiби дивний вiдвiдувач таким чином з нього кепкуе, i навiть збиралися припинити подiбнi вольностi, та недаремно вони зажили слави наймудрiшоi особи в краiнi Оз. Опудало уважнiше придивився до спiврозмовника i незабаром вiдкрив для себе, що усмiшка у того природна: така, як ii вирiзали в гарбузi, i тому журитися Джек просто не в змозi, навiть коли б i схотiв.

Першим мали заговорити Їхня Величнiсть. Огледiвши Джека достатньо, на що пiшла не одна хвилина, вони поставили питання, в якому вiдчувався подив:

– З яких краiв ви такий будете: з одного боку, буцiмто дерев’яний, але ж з iншого – живий?

– Перепрошую у Вашоi Величностi, – вiдповiв Джек, – як це «буду», коли я вже е.

– Чого саме не розумiеш? – запитав Опудало.

– Мабуть, не розумiю вашоi мови. Я, бачте, прийшов з краiни Левконii, отже, я iноземець, тож i мова у мене iноземна.

– Ой, i справдi! – ляснув себе по лобi Опудало. – Сам я розмовляю мовою жвакунiв, тобто жвакунською, яка також е мовою Смарагдового мiста. А ви, судячи з усього, розмовляете гарбузоголовою?

– Саме так, – з поклоном вiдповiв Джек. – Ось чому нам нiяк не порозумiтися.

– Ось тут нам не пощастило, – задумливо протягнув Опудало.

– А хто вiн, той тлумач?

– Особа, що розумiе двi мови, у цьому випадку – твою i мою. Коли я щось кажу, тлумач може тобi розтлумачити, що я маю на увазi; i навпаки: коли щось кажеш ти, вiн розтлумачить менi твоi слова. Адже тлумач не лише розмовляе на двох мовах, але ще й розумiе обидвi.

– З його боку це вельми розумно, – вiдповiв Джек, дуже вдоволений тим, що так просто знайшовся вихiд iз майже безвихiдного становища.

На тому Опудало наказав Зеленобородому Солдатовi пошукати серед мiстян того, хто розумiе як мову левконцiв, так i мову власне городян, – i негайно доставити до палацу. Коли Солдат вiдбув, Опудало знову звернувся до Джека:

– А чому б вам не скористатися стiльцем, поки ми чекаемо?

– Ваша Величнiсть забули – я вас не розумiю, – мовив у вiдповiдь Гарбузова Голова. – Коли ви пропонуете менi сiсти, вам краще подати менi зрозумiлий знак.