На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вода з каменю. Саксаул у пісках» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
📚 Читайте "Вода з каменю. Саксаул у пісках" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вода з каменю. Саксаул у пісках", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Мiхал мусить там бути!
Йосип зiйшов Круп’ярською вниз, дверi корчми були вiдхиленi, як i пiвтора року тому, вiн ступив на високi схiдцi, з яких не раз спускав униз пiд кущики бузку чужих зальотникiв, заглянув досередини: шинкарка Малгося, та сама – товстозада, з пiдпухлими вiд вина очима, цiдила з бочки пиво, за столиками сидiли незнайомi люди.
Коваль зайшов, став навпроти Малгосi, кивнув iй головою – так, нiби вчора тут пиячив, а нинi зайшов похмелитися, а та пiдозрiло позирала на гевала у пошарпанiй тiлогрiйцi, з якоi вилазило мiшковиння, скоса моргнула до клiентiв, щоб допомогли, якщо цей пройда почне зчиняти бучу; Йосип утямив, що вiн, очевидно, змiнився, i Малгося його не впiзнае.
– Малгосю, – сказав, силувано посмiхаючись, – я ж Йосип…
– А бодай тебе… – Шинкарка злякано блимнула запаволоченими очима. – Ти звiдки тут узявся… такий…
– Та по селах ходив, на фiльварки… Там роботи до чорта… А де Мiхал?
– Який Мiхал? – Шинкарка цiдила пиво, спiдлоба позираючи на обшарпаного Йосипа.
– Як – який? Таж Сухоровський…
Малгося опустила очi, вони забiгали, немов чогось шукали на шинквасi. Не пiдводячи голови, налила в пугар вина, подала Йосиповi, мовлячи сухо:
– Не знаю, де вiн…
– Як ти можеш не знати, де Мiхал?
– Ти мав би вiдати, а в нас тепер нiхто нiчого не знае…
Йосип перехилив пугар, вийшов з корчми. Щось недомовляе Малгося… Пiшов униз Личакiвською, йому зустрiчалися знайомi шевцi, слюсарi, муляри, пiдходив до них, нагадуючи, що вiн коваль з Круп’ярськоi.
Що ж трапилося? А може, й не вернувся. Адже бачив Йосип, як Мiхал гамселив кулаками австрiйцiв над Стиром, могли й пристрелити…
Вийшов на Губернаторськi вали, звернув на Векслярську, зупинився: з-за рогу виiжджав запряжений двома шкап’ятами похоронний караван, Йосип упiзнав Курковського, пiдбiг до нього, той цвьохнув батогом, щоб не пiдходив: «Не видиш, холерного пана везу, йолопе!» – «Пане Курковський, я коваль Йосип з Круп’ярськоi, ваших коней кував, ви нас з Сухоровським до Белза везли… Скажiть, де Мiхал?» – «Прiч, волоцюго, не квапся до мене, встигнеш! – таки вдарив Курковський Йосипа батогом.









