На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вода з каменю. Саксаул у пісках» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
📚 Читайте "Вода з каменю. Саксаул у пісках" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вода з каменю. Саксаул у пісках", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Маркiян довго дивився йому вслiд, а перед очима постала долина Черемоша – вiд Устерiк з Грдлiчковою катiвнею аж до Вижницi з шибеницею на майданi, до якоi пiдводять опришка Мирона Штолу – без топiрця. Дивився вслiд бойковi i чув волання божевiльного старця: «А ти, а ти, а ти – подав води тому, хто несе хрест?»
Бiблiотекар Закладу Оссолiнських Павло Любимський почув стук у дверi, вiдчинив.
– А, це ви, Маркiяне? – подав йому тремтячу руку. – Заходьте, колего, сiдайте. Як добре, що ви прийшли… – Зупинився посеред вузькоi кiмнати-келii, пильно приглянувся до юнака.
У помешканнi Любимського було до глухоти тихо. Бiльше двох десятилiть минуло з того часу, як граф Максимiлiан Оссолiнський купив на лiцитацii[7 - На аукцiонi.] спорожнiлий монастир, заповнивши його книгами й рукописами, зiбраними з усього свiту, а тиша, що вселилася тут ще при кармелiтах, навiть не сколихнулася, запала навiчно, ставши потрiбною Закладовi, де mortui vivunt et muti loquntur[8 - Мертвi живуть i нiмi говорять (лат.
«Чому в старого у кiмнатi аж два лiжка – одне пом’яте, а друге завжди чисте, вигладжене руками, покрите снiжно-бiлим покривалом? – подумав Маркiян. – Адже самотнiй… І взагалi – хто вiн, звiдки? Такi широкi знання при надто скромнiй посадi… І мова його якась iнакша, не тутешня…»
Маркiян чув, що його про щось запитував Любимський, але змiсту питання не сприйняв.
– Ви хочете посидiти трохи в читальнi? – спитав Любимський, зрозумiвши, що юнак не бажае звiрятися йому своiм здоров’ям.
– Якщо ваша ласка…
– То ходiмо. Я пiдiбрав для вас кiлька цiкавих книг.









