На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вода з каменю. Саксаул у пісках» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
📚 Читайте "Вода з каменю. Саксаул у пісках" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вода з каменю. Саксаул у пісках", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Така собi перелiтна пташка i не знаю, що, власне, е моiм… – Анна стиснула тужливо губи. – Тепер працюю концертмейстром у хорi Амадея Моцарта-сина, вiн живе у Львовi, заснував музичне товариство.
– Я й не чув про це…
– І все нiмецьке, все нiмецьке… Вуечек впевнений, що все, що ми робимо, – то для Польщi. А ii ж немае…
– Є Польща, – крiзь дрiмоту озвався Уруський. – Є народ польський.
– Але ж ми його не знаемо, вуечку. Нi ви, нi я. А живемо серед русинiв, i iх теж не знаемо. Ми немов на iншiй планетi…
Твоi нiженьки сльозами зливаю,
Ах, прости синовi, хай не загибае!.
зойкнуло Маркiяновi в грудях.
Анна сказала:
– Ви такий мовчазний… А скажiть, кого ви найбiльше шануете з польських поетiв? Тiльки нiчого не говорiть про Мiцкевича, його всi шанують.
– Я… – задумався Маркiян. – Я люблю Фредра.
– Ах, досить про нього. Це якась хвороблива мода на Фредра. Розбещений панич львiвських салонiв у бальовому фраку… спiвець аристократичних недобиткiв.
– Ну, доню, ти вже задуже, – прокинувся Уруський. – Звичайно, ми, лiберали, не можемо надто ним захоплюватися, але талант – талант у нього справжнiй.
– Талант виявляеться не тiльки в майстерностi вiрша, вуечку, а ще й у тому, про що цей вiрш… От я Гощинського люблю. Це муж у поезii, борець, революцiонiст, хоч i не завжди його строфа досконала… Його «Канiвський замок»… ви не читали, Маркiяне? Ну, як ви могли не читати поеми, яка оспiвуе вашу iсторiю! – запалювалася Анна.
– Я доконче познайомлюся з його творами, панно, – сухо вiдказав Маркiян, на мить прохолонувши до Анни, – ii захоплення Гощинським здалось йому навiяним, штучним. Запитав: – А ви i з поетом знайомi?
– Та нi, – знизала плечима Анна. – Як я можу бути з ним знайома? Не маю навiть поняття, де вiн живе…
– Тепер у Варшавi, – вставив Уруський.
– І менi не сказали?
– Ну, з ким я не зустрiчався… А ось уже й Ожидiв. Ви заночуете у нас, Маркiяне, правда?
– Нi, нi, зупинiться бiля дороги на Бiлий Камiнь. Звiдти до Пiдлисся рукою подати, я пiшки…
– То, може, вуечку, пiдвеземо його, адже чорна нiч, – запропонувала Анна, i знову тепло хлинуло вiд неi на Маркiяна.
– Та що ви… – пробував заперечувати.
– Мовчiть, ви ж у нашому полонi.









