Чотири шаблі

– Одежi вам не треба – пiхота на першому мiсцi, – сказав Шахай i крикнув голосно, щоб його почули командири панцерникiв, – хто нiколи не служив в армii, право-руч! Десять крокiв – кроком руш!

Одiйшло бiля сотнi партизанiв.

– Запишiть iх усiх, – наказав Марченко, що до цього часу не випустив i пари з уст. Вiн почав розумiти намiри Шахая, йому стало досадно, чому це не прийшло йому ранiш на думку.

– У тебе залишиться шiсть панцерникiв, Галате, – решту доведеться розформувати. На кожному в тебе буде по гарматi, по два кулемети i по пiвсотнi людей.

– Шахай, – поворухнувся Галат, бачачи, що Шахай рушив уже йти до Остюковоi кiнноти, – не вбивай мене до краю – дозволь пiти за тобою.

– Добре, – почулося вiд Шахая з темряви, що була безпосередньо за свiтлом лiхтаря, – iди за мною i зрозумiй все, що я робитиму.

– Трохи соб! – закричав збоку Остюк. – Бригада, струнко! Його голос потонув у свистi його кiнноти, у вигуках «слава!», у брязкотi шабель: так зустрiчала кiннота Шахая й Марченка. Остюк сповiстив Шахая, що кiнноти в нього близько тисячi шабель, а точно – вiн не знае скiльки; тих, що не служили нiколи в армii, у нього майже немае, – проте вiн може вiддати сотню-другу в пiхоту. Фураж е, патронiв хватить. Остюк спокiйно сидiв на конi, за ним вчувалася велика маса людей, коней i ненаситних клинкiв.

– Понiмаеш, – сказав Остюк задумано, – я з ними, варварами, i море перепливу.

Позаду його почувся смiх, смiх покотився й залунав далi лавами, i всi кiннотники засмiялися з дотепу свого найстаршого бога. Шахай покликав Остюка до себе i поцiлував його мiцно в губи. По лавах пройшло шепотом – «поцiлував… поцiлував».

– Остюче, ти великий кiннотник. Твоi шаблi купатимуться в кровi ворога. Ти як залiзна стiна, Остюк! Спасибi, бригада!

Лiхтар поплив далi по темрявi, ще кiлька лiхтарiв снувало по боках, в темному полi за лiхтарями йшли командири партизанськоi армii далi, розмовляючи, радячись i не звертаючи уваги на осiнню мжичку, на холодний вiтер ночi.

Вже зовсiм свiтало, коли було сформовано пiшi полки. На чолi iх став сам Шахай, що називався ще Марченком. Полки мали по тисячi багнетiв: Шахай надiявся розгорнути цi полки в бригади. До пiхоти долучили з тисячу бiйцiв кiнноти, панцерникiв, гарматникiв – вийшов цiлий полк. Це був п’ятий залiзний.