Чотири шаблі

– Шиба? мене охота, – захвилювався гостроязикий його брат – Панько, – подивитися, як вийде воно на ваше, Ничипоре Олександровичу. Кажуть, була колись правда, пожила та й га?йда! На Юрiя о цiй по?рi, як рак свисне на обо?рi! Не буде в твоiй республiцi нi ножа, нi о?браза, нi зарiзатись, нi помолитись!

Нервово поворухнувся смаглявий анархiст.

– Менi слово, – сказав вiн, наче сам до себе, – слухайте мене, браття-повстанцi! Хiба ми, – закричав анархiст, – не хочемо мати у своiх руках зброi, щоб захищатися вiд усiх тих, що пiдуть на нас? Ми скажемо всiм, що наша республiка залiзом i кров’ю не дасть себе зневолити.

– І командуватимуть розбiйники й душогубцi, бо iм не жалько голови i життя, мають вони зброю, матимуть i хлiб!..

– Надiйшов час, – пiдскочив молодший анархiст, – коли треба всього спробувати! Нехай гинуть мiста i села, хай плавають в кровi тисячi i сотнi тисяч людей. Величних експериментiв доба прийшла! Хай божеволiють нетривкi люди, хай божевiлля розiллеться над землею – таки прийшла пора, пора великоi анархiчноi спроби!.

Галат чхнув. Очi партизан почали горiти недобрим вогнем. Анархiзм вони розумiли тiльки як руйнацiю усього ненависного, як помсту гнобителям, як продовження тiеi своеi професii, що вони набули в траншеях свiтовоi вiйни, серед болiт, вошей i смертi. Вони приймали анархiзм як iнерцiю розбудженого атавiзму.

– Де наш ворог i чого ми тут стоiмо на станцii? – перебив промовця Іван Виривайло.

– Насточортiло вже нам воювати! – крикнув командир чiльного панцерного потяга Галата.

– Говори… Марченко, – прогаркавив Ничипiр Марченко до Шахая.

– Я – за анархiю, – голос останнього не пiднiсся вище за шепiт, але його всi почули, бо десятеро з присутнiх знали, що говорить Шахай, – я – за анархiю, за руйнацiю всього старого, щоб не могло воно воскрести, i вiдродитися, i зацвiсти буйнiше та смертельнiше.

Холодок пройшов по ворогах i друзях. Остюк для чогось вийняв нагана з-пiд френча i почав задумливо перекручувати барабана.

– Але божевiлля нам не треба, – ще тихше говорив Шахай, – експериментiв нам не треба. Немае для чого плавати сотням тисяч людей у кровi, мiста i села хай живуть i вiдроджують землю.