Україна самостійна

)]

Але скажуть, може, молодi москвофiли: ми ж виучуемо росiйську мову не з попугайського аматорства, а на те, щоб користуватися нею для освiти, щоб читати в оригiналi твори росiйськоi лiтератури. І справдi, з газетних звiсток про вiдчити в «Друге» ми знаемо, що там читаеться та говориться про Пушкiна, Лермонтова, Некрасова, Достоевського, Толстого. На жаль, iз тих вiдчитiв та розмов нiщо не доходить до прилюдноi вiдомостi, тому ми й не можемо сказати нiчого про тi провiднi iдеi, якi висловляються та розвиваються в них.

Коли вiрити змiстовi, поданому д-ром Копачем iз промови д. Глушкевича, то ми мали би в тiй промовi добрий зразок того, як нашi молодi москвофiли розумiють «iдейнiсть». Адже ж не без причини д. Глушкевич зацитував старий афоризм (хоч у кепськiй формi), що «народами правлять iдеi, а не громи пушок». Ідея була добра, але вислов кепський: народами правлять поки що, на жаль, не iдеi, а рiзнi Угрюм-Бурчееви, а iдеi мають лише те до себе, що «на штыки не улавливаются» та що iсторiя народiв – се не iсторiя «господ Обмановых», а iсторiя народних мас i тих соцiальних, економiчних та духових течiй, якi з непереможною, елементарною силою проявляються в iх життi. Як бачимо, вже тут, у самiм цитуваннi загально вiдомих афоризмiв д. Глушкевич не був зовсiм щасливий i виявив дуже слабе розумiння росiйськоi i всякоi людськоi iдейностi. Дальшi уступи його промови доказують се аж надто ясно. Класти на одну дошку Рилеева, Герцена, Достоевського, Чернишевського, Пушкiна, Лермонтова i Л. Толстого – се, – вибачить нам д. Глушкевич, – значить хiба, що вiн у iсторii новiшоi росiйськоi лiтератури не пiшов далi iмен i титулiв. Поперед усього слiвце про переслiдування, якi терпiли тi люди. Отже, Л. Толстой, скiльки знаемо, крiм, може, дрiбних шикан, неминучих при росiйських порядках, не терпiв нiяких переслiдувань. Достоевський хоч потерпiв тяжко за належнiсть до кружка Петрашевського, в своiх писаннях розвивав iдеi, не раз просто суперечнi iдеям Герцена, Чернишевського та всього того, що називаеться поступовiстю. Чи знае д. Глушкевич, що Достоевський у полiтичних питаннях був iнодi крайнiм реакцiонером i видавцем дуже обскурних часописей, що вiн, генiальний знавець людськоi душi й ii патологiчних збочень, розвивав при тiм у своiх писаннях погляди, якi такий европеець, як Тургенев, називав «потоками гнилоi води», що в питаннях нацiональних Достоевський був досить тупий шовiнiст? Д.