Рожева Миша

– Випробування, страждання… Вони стануть у нагодi менi як фiлософу!

* * *

– Чим ви тут займаетеся? – Мама пiднялася до нас на оглядовий майданчик.

– Говоримо про какунцi, – сказала я.

– Молодцi! – похвалила мама. – Дядько Юра просив передати, що ми зараз зупинимося i будемо купатися в кристально чистому морi. Я йду за купальником!

Коли слiдом за нею ми стали спускатися на палубу, я не втрималася:

– За що ти Юлю викинув за борт?

– Та ну ii! – вiдмахнувся Клоп. – У моiх жилах тече гаряча кров.

Йому хотiлося мене вразити.

– Я думала, ти пожартував.

– Ну, тепер у Юри супермаркет, а спочатку вiн був бандитом.

Хоча бандит – вiн завжди бандит!

Я подивилася на нього з повагою. Ще б пак! Син бандита!

– Давайте створимо пiдпiльний гурток по боротьбi з дурiстю дорослих, – запропонувала Маринка, зупиняючись на сходах i дивлячись на мене знизу.

– Марне заняття, – презирливо сказав Клоп.

– Я б iх усiх знищила. Залишила б живими тiльки корисних дорослих, тих, хто нас обслуговуе, – примружилася Маринка.

– Слушна думка! – на цей раз погодився з сестрою Клоп. – У каютi у Юри (вони обидва називали свого тата-бандита Юрою) в тумбочцi бiля лiжка лежить заряджений пiстолет…

Менi теж захотiлося сказати iм щось дивовижне.

– Придумала! – сказала я. – Я вам зараз покажу синдром банана.

– Синдром банана? – Вони пiдняли вгору схожi брови.

Я швидко збiгала за бананом, який лежав у вазi з фруктами на оглядовому майданчику.

– Якщо банан очищати з правильного боку, з якого вiн росте, вiн буде смачним, солодким. Спробуйте!

– Смачний, – спробувала Марина.

– Не сперечаюся, – солiдно сказав Клоп.

– Але якщо зачистити банан вiд задка, вiн буде гiрким, навiть отруйним.

Дiти спробували i ахнули:

– Справдi! Гидота! – стали плюватися вони.

– Про це нiхто не знае! – сказала я. – Не проговорiться! – І з видом переможницi додала: – Пiшли купатися!

Я побiгла в каюту за купальником. У каютi я знайшла Рожеву Мишу, яка сидiла на диванi, грiзно схрестивши на грудях лапи.

– Це обурливо! – заявила вона. – На мене напали якiсь дивнi чоловiки i сховали мене в сигарну коробку! Як iграшку.

– Але ж ти iнодi виглядаеш, як мила iграшка!

– Дурниця! Я – мишачий кiборг! Я не дозволю так iз собою поводитися! Я iм покажу! Я iх з’iм!

– Пiдемо купатися! – сказала я.

– Нiзащо! – сказав мишачий кiборг.

* * *

Через п’ять хвилин я вже плавала в морi.