Рожева Миша

Рожева Миша зустрiла мене, всю мокру, з хвилюванням.

– Вiн менi когось нагадуе, – сказала вона менi занепокоено.

– Ти про кого? – я розтиралася рушником.

– Про гiтариста. Менi здаеться, вiн мiж нiг ховае хвiст.

Мама вирiшила поглузувати надi мною:

– З ким ти розмовляеш? З Мишею, чи що? І що вона тобi каже?

– Вона каже, – сказала я тихо, – що гiтарист мiж ногами затискуе хвоста.

Мама реготнула:

– Цiлком iмовiрно!

* * *

Дiана вiдвела мене спати, коли дорослi взялися танцювати. Побачивши танок рудого поляка з якуткою Зариною, що зображувала шум тайги, вона сказала, що менi ще рано на таке дивитися.

– Ляжемо разом? – спитала я Рожеву Мишу. Я вiдклала блакитного ведмедика Сержика в дальнiй кут лiжка. Вiн стомлено сiв, згорбившись.

– Пробач, милий Сержику… – пошепки сказала я. – Прощавай, плюшеве створiння!

Із вiтальнi лунали нестямнi крики.

– Свято вийшло, – кивнула головою Миша.

Ми лягли i трохи поговорили.

– Твоя головна особливiсть? – спитала Миша.

– Я не позiхаю.

– Це як? Не ловиш гав, все тягнеш у свою нору?

– Нi. Просто коли я хочу спати, я не вiдкриваю рота, як iншi.

– Нiколи-нiколи?

– Ще жодного разу…

– На мiй погляд, твоi батьки… Це не моя справа, але вони кохають один одне?

– Що це за питання?

– Менi здалося… – замислилася Рожева Миша.

– Кажи!

– Ти зрозумiла, хто такий гiтарист? Вiн хоче зруйнувати твою родину.

– Вiн такий сором’язливий…

– Сором’язливе зло – найбiльш шкiдливе!

– Марусю, досить теревенити! – гукнула Дiана iз сусiдньоi кiмнати.

Палець до вуст, i я погасила нiчник. Ще трошки поговорили пiд ковдрою.

– Знаеш, – зiзналася я, – ще зовсiм недавно я жила в суцiльнiй казцi. Навколо лiтали феi. В капелюсi розгулював Кiт у чоботях. Вiн знiмав шляпу, i погляд у нього ставав такий сильний, що вiн мiг рухати речi! Я розмовляла з квiтками красолями, начебто вони живi танцюристки. Але тепер я страшенно самотня.

– Чому? – пискнула Рожева Миша.

– Я зависла… Не хочу дорослiшати! Менi страшно, що у мене виростуть цицьки!

– Сиии!.

– Хто вони?

– Потiм розповiм!

Вона виповзла з-пiд ковдри, суворо понюхала повiтря. Як великий джмiль, вона вилетiла у вiкно.

Роздiл 5

КОСА ДІВЧИНКА КОСИЛА НА КОСІ

Я ще не встигла заснути – рипнули дверi. Хтось прокрався до мене в кiмнату. Я думала – мама. Але це був вiн в чорному пiджаку. Я лежала нi жива нi мертва.