На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Мандрівки близькі і далекі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Мандрівки близькі і далекі

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Мандрівки близькі і далекі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Мандрівки близькі і далекі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії.
Видання «Мандрівки близькі і далекі» містить дві книги спогадів: «Мандрівки близькі і далекі» та «На марґінесі», написаних Романом Іваничуком протягом 1991–1999 років. У першій письменник згадує про своє дитинство у селі Трач на Прикарпатті, про чарівну природу цього краю; про свого батька – сільського вчителя; бабусю, в якої із трьох синів вижив лише один; про брата Євгена, котрий ціле десятиліття прожив у пеклі лєнінсько-сталінських концтаборів; про свої надії на незалежність України…
Друга книга спогадів «На марґінесі» складається з п’яти зшитків, в ній Р. Іваничук звернувся до своїх не реалізованих раніше задумів, умістив відповіді на запитання журналістів та листи.
📚 Читайте "Мандрівки близькі і далекі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Мандрівки близькі і далекі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Я гумаки мав i попросив батька, щоб пустив мене до Коломиi: в господинi на квартирi залишилися моi книжки, а щонайголовнiше – i найпотаемнiше! – саморобна книжечка вiршiв i повiсть «Кривавий тан», яку трохи пiзнiше пiд час обшуку реквiзував капiтан НКВД Шкрупила, про що я вже розповiдав у попереднiй книзi спогадiв… «Твори» моi були виключно антирадянськi, i я потерпав: що, як червонi займуть Коломию й почнуть робити по квартирах ревiзii i книжечки моi потраплять у руки енкаведистiв.
Батько спочатку й слухати не хотiв, та потiм зважив, що в коломийському регiонi ще досить спокiйно i вода в Прутi мiлка, та й хлопець ще малий, непримiтний, а книжки й справдi треба забрати, де iх потiм дiстанеш (про моi твори й не здогадувався), й пустив мене. Скiльки там тоi дороги до Коломиi: три години туди, три назад – до обiду й вернеться.
Брiд справдi був мiлкий, я перебiг рiчку по камiнцях, а на душi було чомусь тривожно. Над Карпатами клубочилися дощовi хмари, щось там гуло й шипiло мiж небом i землею (чи то рання гроза, чи, може, гармати?) – до вечора могла прибути вода… Але не в цьому, мабуть, була причина моеi тривоги – то муляв душу взятий на себе небезпечний обов’язок… Нi-нi, я зовсiм не боявся, навiть пишався довiр’ям старшого брата: Євген попросив мене повернути на зворотнiй дорозi до Воскресiнцiв, що пiд Коломиею, i взяти в його приятеля (прiзвища не пам’ятаю) не якусь там дрiбницю, а старий австрiйський наган з патронами, давно Євгеновi обiцяний, а нинi дуже потрiбний – Нусько збирався йти в УПА.
Нiмцiв i мадярiв у Коломиi справдi не було, вони перейшли Прут по Вербiзькому мосту й, пiдiрвавши його, зупинилися на правому березi рiки.









