На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Мандрівки близькі і далекі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Мандрівки близькі і далекі

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Мандрівки близькі і далекі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Мандрівки близькі і далекі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії.
Видання «Мандрівки близькі і далекі» містить дві книги спогадів: «Мандрівки близькі і далекі» та «На марґінесі», написаних Романом Іваничуком протягом 1991–1999 років. У першій письменник згадує про своє дитинство у селі Трач на Прикарпатті, про чарівну природу цього краю; про свого батька – сільського вчителя; бабусю, в якої із трьох синів вижив лише один; про брата Євгена, котрий ціле десятиліття прожив у пеклі лєнінсько-сталінських концтаборів; про свої надії на незалежність України…
Друга книга спогадів «На марґінесі» складається з п’яти зшитків, в ній Р. Іваничук звернувся до своїх не реалізованих раніше задумів, умістив відповіді на запитання журналістів та листи.
📚 Читайте "Мандрівки близькі і далекі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Мандрівки близькі і далекі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
То для чого нам розпалювати мiжнацiональну ворожнечу – з одного чи iншого боку? Хiба лише для того, щоб наш спiльний ворог клепав на наших непорозумiннях полiтичнi дивiденди… Берiмо приклад з Якова Сусленського чи то з письменника Леопольда Авзегера, котрий у своiх мемуарах «Чорний кабiнет» вельми прихильно висловився про захiдноукраiнських вигнанцiв у Читинськiй областi. А найвищим зразком гуманностi хай послужить для нас благородна дiяльнiсть митрополита Андрея Шептицького.
У Приморському краю я побував в украiнських селах Полтавка i Киiв. Селяни, якi розмовляли зi мною чистою украiнською мовою, посмiювались, коли я iх називав украiнцями: «Та йдiть, що це ви кажете, якi ж ми украiнцi, ми ж хохли-и-и!» Отаке калiцтво. І яким махровим езуiтством смердять заклики мiнiстра закордонних справ Росii Козирева на захист росiйськомовного населення в Украiнi! В самих же й досi немае жодноi украiнськоi школи, жодноi украiнськоi газети, й така сама ситуацiя, як менi принаймнi вiдомо, i в евреiв.
…На вiйськовому крейсерi «Дмитрий Пожарский» я дiйшов аж до Петропавловська-Камчатського. Одного дня зважився пiднятися на Авачинську сопку – мало не до самого кратера, що без упину димить. І, коли глянув звiдти на безмежжя кряжiв, лiсiв, долин, вигукнув, забувши враз про пiдневiльнiсть цих просторiв:
«О вдячнiсть подорожей!»
7
Якось у львiвськiй кав’ярнi «Пiд левом» я запитав при чарцi у свого приятеля гiдродинамiка Андрiя Канюги, де вiн знаходить час писати науковi працi, коли я завжди зустрiчаюся з ним у кнайпi.
А й справдi, звiдки береться в мене час? Бо що там кав’ярнi – е ж сiм’я, е службовi, а то й державнi обов’язки, треба колись i вiдпочити, а скiльки часу поглинають мандри! Я так i не зумiв нi разу вiдповiсти на це питання до ладу – нi Андрiевi Канюзi, нi панi Ларисi Копань, яка колись брала в мене iнтерв’ю для журналу «Днiпро», анi читачам, котрi при зустрiчах про це мене запитують.









