На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Мандрівки близькі і далекі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Мандрівки близькі і далекі

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Мандрівки близькі і далекі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Мандрівки близькі і далекі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії.
Видання «Мандрівки близькі і далекі» містить дві книги спогадів: «Мандрівки близькі і далекі» та «На марґінесі», написаних Романом Іваничуком протягом 1991–1999 років. У першій письменник згадує про своє дитинство у селі Трач на Прикарпатті, про чарівну природу цього краю; про свого батька – сільського вчителя; бабусю, в якої із трьох синів вижив лише один; про брата Євгена, котрий ціле десятиліття прожив у пеклі лєнінсько-сталінських концтаборів; про свої надії на незалежність України…
Друга книга спогадів «На марґінесі» складається з п’яти зшитків, в ній Р. Іваничук звернувся до своїх не реалізованих раніше задумів, умістив відповіді на запитання журналістів та листи.
📚 Читайте "Мандрівки близькі і далекі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Мандрівки близькі і далекі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Абсурд! Існуе на свiтi одна-едина росiйська iмперiя, яка дiлиться на губернii, i перша з них – Малоросiя!»
«Слава росiйському месii!» – заревiла зала, горнучись до пророка, та бiля нього, нiби охороняючи, пiдскакував, забiгаючи то з одного, то з iншого боку, рудий жидок i раз у раз повторював: «Я це перший сказав, ваша достойносте, шанований народами пророче! Ви ще були в Америцi, як я вже говорив: губернii i тiльки губернii! А уряд нинiшньоi так званоi Украiни хай iде в Житомир, вiн там колись уже був – у дев’ятнадцятому роцi!» Я знову глянув у дзеркало i здригнувся вiд жаху: на мене дивився зовсiм сивий, з бiлою борiдкою дiдусь, i я зрозумiв: минуло вмить тридцять лiт, протягом яких мiй знаменитий супутник у транссибiрськiй подорожi перемiнився з видатного письменника на новiтнього Гришку Распутiна…
Але покиньмо умовностi… Час моеi мандрiвки до Владивостока на початку шiстдесятих рокiв був перiодом фанатичного захоплення Солженiциним, на якого покладала великi надii свiтова й особливо украiнська демократiя, i нiхто не мiг передбачити солженiцинськоi метаморфози, юродства i його полiтичноi дегенерацii.
У роздумах про можливе народження демократичного поколiння в Росii, – а воно, здавалося, йде i зрозумiе нарештi iмперський грiх своiх батькiв, – я вийшов з ресторанного залу, та мусив у дверях зупинитися: коридор швабрувала стара бабуся й на чому свiт по-галицьки лаяла пасажирiв, якi iй заважали в роботi.
«Та вступися набiк, москалю, шляк би тя трафив!» – закричала на мене.
Я пiдiйшов до жiнки й спитав як тiльки мiг ласкаво:
«Звiдки ви, бабусю?»
«Ге, – видивилася стара. – Та, певне, звiдти, звiдки й ви!»
«А багато тут вас з нашого краю?»
«А де нас мало? Як там нема Украiни, то най хоч тут буде…»
Я обминув бабусю – скорбну украiнську реальнiсть, й розлетiлися вмить, мов рiй сполошених комах, моi мрii про росiйську демократiю.
До вiдходу поiзда залишилася година. Я сидiв сам у купе, i в дзеркалi вiдбивалося мое зображення – сивого, з борiдкою дiдуся.









