На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Мандрівки близькі і далекі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Мандрівки близькі і далекі

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Мандрівки близькі і далекі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Мандрівки близькі і далекі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії.
Видання «Мандрівки близькі і далекі» містить дві книги спогадів: «Мандрівки близькі і далекі» та «На марґінесі», написаних Романом Іваничуком протягом 1991–1999 років. У першій письменник згадує про своє дитинство у селі Трач на Прикарпатті, про чарівну природу цього краю; про свого батька – сільського вчителя; бабусю, в якої із трьох синів вижив лише один; про брата Євгена, котрий ціле десятиліття прожив у пеклі лєнінсько-сталінських концтаборів; про свої надії на незалежність України…
Друга книга спогадів «На марґінесі» складається з п’яти зшитків, в ній Р. Іваничук звернувся до своїх не реалізованих раніше задумів, умістив відповіді на запитання журналістів та листи.
📚 Читайте "Мандрівки близькі і далекі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Мандрівки близькі і далекі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Я втрачав тодi терпець: яке ж бо мае право утiкач з тюрми докоряти тому, хто в тюрмi залишився? Та й, зрештою, що сталось би з Украiною, якби всi ii полишили? А втiм, дорогi земляки, допомагайте нашiй державi матерiально, а теж i порадою ii будiвникам: ви знаете те, чого не можемо знати ми, та ще краще вчините, коли слiдом за справжнiми патрiотами з дiаспори повернетесь на рiдну землю, спродавши своi маетки, бо ж «нема на свiтi Украiни, немае другого Днiпра». 1 Бог вам усi грiхи простить.
Та найстрашнiшi вимушенi мандрiвки я спостерiгав пiсля Другоi свiтовоi вiйни в наших галицьких землях. Серед лютих зим вривалися на обiйстя ординцi в кирзяках i кашкетах з п’ятикутними зiрками й забирали людей в ясир. На збирання давали щонайбiльше годину – за той час бранцi не мали навiть часу прийти до тями; жiнок, дiдiв, бабусь, дiтей заштовхували бузувiри на сани, а коли лаштована валка вирушала у напрямi районного центру – на кожних санях енкаведист з автоматом напереваги, а на передку сiльський фiрман, що його забрали у форшпани: свiй своiх везе в ясир, до такого не примушували нi монголи, нi турки, нi кримськi татари, – й лунала команда «вперьод», моторошний плач – не плач, а виття, так кричить смертельно зранений звiр, злiтав у морозно свинцеве пiднебесся i там цiпенiв, хрустiв, ламався i падав на снiги.
Де тi люди нинi – не всi ж загинули в снiгах? Чому iх так мало повернулося на рiдну землю, чому ослаб для них ii магнiт? Чей поверталися протягом тисячолiть гебреi в обiтований – пiсний, безводний i зовсiм не подiбний до раю край, й кримськi татари покинули обжитi мiсця в Середнiй Азii й живуть нинi в наметах – приниженi, цькованi, але ж дома.
Та все-таки дехто не витримував ностальгiйних мук.









