На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Мандрівки близькі і далекі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Мандрівки близькі і далекі

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Мандрівки близькі і далекі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Мандрівки близькі і далекі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії.
Видання «Мандрівки близькі і далекі» містить дві книги спогадів: «Мандрівки близькі і далекі» та «На марґінесі», написаних Романом Іваничуком протягом 1991–1999 років. У першій письменник згадує про своє дитинство у селі Трач на Прикарпатті, про чарівну природу цього краю; про свого батька – сільського вчителя; бабусю, в якої із трьох синів вижив лише один; про брата Євгена, котрий ціле десятиліття прожив у пеклі лєнінсько-сталінських концтаборів; про свої надії на незалежність України…
Друга книга спогадів «На марґінесі» складається з п’яти зшитків, в ній Р. Іваничук звернувся до своїх не реалізованих раніше задумів, умістив відповіді на запитання журналістів та листи.
📚 Читайте "Мандрівки близькі і далекі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Мандрівки близькі і далекі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Я довго розгадував цю загадку, i врештi дiйшло до мене розумiння. Склав iз сiрникiв число 666, змiшав i почав з них виписувати ймення: Нерон, Батий, Гiтлер, Сталiн. То не вистачало сiрникiв, то залишалися. Та врештi постало передi мною iм’я звiра: ЛЄНІН.
І я заспокоiв себе думкою, що ми вже пережили апокалiпсис; комуно-фашистське звiрство, яке прийшло на землю у XX сторiччi, показало, на що воно здатне, застерегло людство перед байдужiстю i бездуховнiстю, й свiт позбувся його назавше. Точнiше – позбуваеться.
Повертаючись з Воркути, я зробив у Москвi пересадку й використав вiльний час для вiдвiдин мавзолею.
Отак стояв я навпроти шахти «Капiтальноi», вiдчуваючи блаженну полегшу вiд того, що здер iз себе ленiнську машкару, яку одягнув iз тактичних мiркувань, полегшу вiд усвiдомлення, що нiколи вже не приросте вона до моеi свiдомостi; менi стало так радiсно, немовби в ту мить я побачив брата, якому мiг би зiзнатися в своему очищеннi.
Колони ще проходили, та вже видно було останню – i в першiй ii шерензi я побачив Євгена: був вiн на вигляд такий же, як у раннiй юностi, лише iз шкарубкою шкiрою на обличчi.
Я вигукнув, не тямлячи, що чиню: «Нуську!» Загарчали собаки, конвойний прикрикнув: «Не положено разговаривать с заключенными!» – та Євген повернув голову i, зробивши прохальний жест в бiк охоронника, спитав мене: «Ти Роман? Я не впiзнаю тебе…»
– «Завтра буду в тебе!» – крикнув я.
Того ж дня я зустрiвся з братом в кiмнатi побачень. Були i плач, i бiль, але й була незмiрна втiха: брат мiй вийшов з пекла загартованою, чесною людиною; вiн радiв з того, що ми однодумцi. Не знав тодi Євген, що остаточне прозрiння прийшло до мене сьогоднi на дерев’яному воркутинському хiднику.
Ми зустрiчалися три днi поспiль, впiзнаючи й вивчаючи один одного. Я звiрився перед ним, що готуюся стати професiйним письменником; вiн довго мовчав, потiм сказав: «Ти не зганьбиш нашого чесного iменi». Не запитав, а ствердив, а тодi просвiтлiв – став геть-чисто таким, яким я його бачив понад десять рокiв тому… І ми поринули у спогади, немов наслухали далекi дзвiночки iз санноi дороги, по якiй мчав наш час.









