На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Мандрівки близькі і далекі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Мандрівки близькі і далекі

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Мандрівки близькі і далекі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Мандрівки близькі і далекі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії.
Видання «Мандрівки близькі і далекі» містить дві книги спогадів: «Мандрівки близькі і далекі» та «На марґінесі», написаних Романом Іваничуком протягом 1991–1999 років. У першій письменник згадує про своє дитинство у селі Трач на Прикарпатті, про чарівну природу цього краю; про свого батька – сільського вчителя; бабусю, в якої із трьох синів вижив лише один; про брата Євгена, котрий ціле десятиліття прожив у пеклі лєнінсько-сталінських концтаборів; про свої надії на незалежність України…
Друга книга спогадів «На марґінесі» складається з п’яти зшитків, в ній Р. Іваничук звернувся до своїх не реалізованих раніше задумів, умістив відповіді на запитання журналістів та листи.
📚 Читайте "Мандрівки близькі і далекі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Мандрівки близькі і далекі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Що могла вилiпити з неповнолiтнього юнака за десять рокiв найтяжча у свiтi каторга? І я почав побоюватися: а що, як пiд час зустрiчi не здобуду для себе брата, а втрачу назавжди?
Добре, але який нинi я? Що Євген знае про мене? Що я знаю сам про себе?
За натурою я оптимiст: ця властивiсть характеру допомогла менi гiдно витримати всi випробування долi й залишитися в розмаiтих, iнколи й зовсiм тяжких ситуацiях самим собою; я нiколи не ставав iншим, нiж е, не входив у будь-якi ролi, якi б не вiдповiдали моiм уподобанням i свiтоглядовi.
В армii почав писати прозу: для новел вибирав здебiльшого iнтимнi теми, у повiстях заглиблювався у передвоенне минуле, яке зафiксувалося в моiй дитячiй пам’ятi, – тi першi спроби були вправлянням у письменницькiй калiграфii, – i майже нiчого написаного в армii не опублiкував; я старанно виробляв власний стиль i шукав точки опори, яка дала б менi можливiсть зупинитися й спокiйно глянути на свiт, який мене оточуе, й збагнути, що i як можу в ньому вчинити.
Служба у пiслявоеннiй советськiй армii, в якiй панувала ейфорiя переможцiв, зарозумiлiсть, зверхнiсть, нахабнiсть сильного, нiяк не сприяла тому, щоб у моiй душi могла зародитися хоча б зернина надii на тогочасне здобуття незалежностi; навпаки – тi рештки сподiвань повсякчас i щораз то швидше вмирали разом з останнiми бункерами УПА.









