На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Мандрівки близькі і далекі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Мандрівки близькі і далекі

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Мандрівки близькі і далекі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Мандрівки близькі і далекі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії.
Видання «Мандрівки близькі і далекі» містить дві книги спогадів: «Мандрівки близькі і далекі» та «На марґінесі», написаних Романом Іваничуком протягом 1991–1999 років. У першій письменник згадує про своє дитинство у селі Трач на Прикарпатті, про чарівну природу цього краю; про свого батька – сільського вчителя; бабусю, в якої із трьох синів вижив лише один; про брата Євгена, котрий ціле десятиліття прожив у пеклі лєнінсько-сталінських концтаборів; про свої надії на незалежність України…
Друга книга спогадів «На марґінесі» складається з п’яти зшитків, в ній Р. Іваничук звернувся до своїх не реалізованих раніше задумів, умістив відповіді на запитання журналістів та листи.
📚 Читайте "Мандрівки близькі і далекі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Мандрівки близькі і далекі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Сказала, коли я приiхав на канiкули пiсля закiнчення другого курсу:
«Поiдеш до Євгена».
Знаю, скiльки зазнала вона вагань i мук, поки зважилася на таке рiшення. Дорога до Воркути була тодi досить небезпечна – саме в цей час Берiя повипускав з тюрем блатнякiв i вуркаганiв, й мати свiдомо йшла на ризик: або морально врятуе старшого сина, або втратить фiзично обох. Євген настiйно вимагав побачення зi мною, i я здогадувався, що вiн робить це з однiеi причини: щоб утвердились ми у своiй вiрi в нього й цiею вiрою пiдтримали його в життi.
І я поiхав.
Нинi нiкого нiчим не здивуеш: ми так швидко звикли до свободи, хай i убогоi, що навiть не помiчаемо ii i, забувши про всi принади «свiтлого» минулого, по-блюзнiрськи називаемо його добрими часами, а в тi «добрi часи» хрущовськоi вiдлиги ми щиро радiли з таких полегш, якi нинi здавалися б найтяжчою наругою; нам дозволенi були побачення з каторжанами, якi прожили в концтабiрному пеклi щонайменше по десять лiт, i з гуманних, звiсно, мiркувань управлiння залiзницями вiдкрило пряме сполучення мiж Коломиею i Воркутою, щоб «ощасливленi» батьки, сини i брати в’язнiв могли без пересадок добиратися в пiтьму заполярного кола до страждальцiв.
Наша сiм’я тодi зовсiм не мала грошей: матерi пенсii пiсля втрати годувальника не дали, бо нiде не працювала, а була молодою, я жив на стипендiю, а сестра Наталка iз своiм чоловiком щойно влаштувалися пiсля iнститутiв на роботу – отож вони й вiдклали одну тисячу карбованцiв: iх менi вистачило на оплату дороги i ще трiшки залишилося на харч.









