Казки, легенди, притчі

Вiн привiтно кивнув трьом дiвчатам, i, посмiхаючись, вигукнув:

– Гляньте но, вашi бажання справдилися!

Дiвчата подивилися спочатку одна на одну, потiм у люстерко й зблiдли вiд подивування й радостi. Друга стискувала люстерко бiлими нiжними руками принцеси, а третя несподiвано з’ясувала, що ii нiжки стрункi, як у ланi, й узутi в червонi сап’янi черевички. Вона ще нiяк не могла зрозумiти, що ж таке вiдбулося, але дiвчина з руками принцеси розплакалася вiд щастя, притулившись до плеча подружки й зрошуючи щасливими сльозами ii довге золотаве волосся.

Тепер довкола крамницi люди навперейми говорили про чудо. Молодий пiдмайстер, який бачив усе це на власнi очi, мов зачарований дивився широко вiдкритими очима на незнайомця.

– А ти не хочеш й собi чогось побажати? – запитав незнайомець.

Пiдмайстер здригнувся, знiяковiв i розгублено роззирнувся, мов видивлявся, чого б йому такого побажати. Аж ось бiля м’ясноi крамницi вiн завважив велику зв’язку товстоi копченоi ковбаси й пробурмотiв, показуючи на неi:

– Я б не вiдмовився вiд такоi он зв’язки ковбас!

Глянь, а зв’язка вже висить у нього на шиi, i всi, хто це бачив, стали смiятися й вигукувати, кожен намагався проштовхнутися ближче, кожному теж хотiлося загадати бажання.

Сказано – зроблено! І наступний у черзi осмiлiв i побажав собi новий сукняний святковий одяг. Ледве вiн встиг це промовити, як тут же побачив себе у новенькому, вишуканому одязi, не гiршому, нiж у бургомiстра. Потiм пiдiйшла якась селянка, набралася духу й попросила десять талерiв – i грошi тут же задзвенiли у ii кишенi.

Тут люди зметикували, що чудеса вiдбуваються насправдi, отож дуже швидко довкола крамницi з люстерками зiбралася численна юрба. Дехто ще посмiювався й пробував жартувати, хтось недовiрливо перемовлявся, але багатьох уже пойняло гарячкове хвилювання – розпашiлi й спiтнiлi, вони пiдбiгали з палкими очима, iхнi обличчя покривили жадоба й тривога, бо всi боялися, що джерело чудес вичерпаеться швидше, нiж надiйде iх черга.

Хлопчаки бажали собi солодощi, самострiли, собак, мiшки горiхiв, книжки, кеглi.

Щасливi дiвчата поверталися додому в нових сукнях, стрiчках, рукавичках i з парасольками. А той десятирiчний хлопчак, який втiк вiд бабусi й посеред веселоi ярмарковоi метушнi зовсiм було втратив глузд, дзвiнким голосом побажав собi живого коника, до того ж неодмiнно вороноi мастi – i тут же за його спиною почулося iржання, i вороний жеребчик довiрливо тицьнув мордою у його плече.