Відьма з нашого офісу

Шефиня зацокотiла каблучками й легко, мов шiстнадцятирiчна дiвчинка, впурхнула в салон.

Дiвчата прилипли до вiконного скла й тихенько перешiптувались, спостерiгаючи за цим шоу.

– Запросив ii до театру, – резюмувала Кiра. Вона страшенно гордилася своiм статусом iнсайдера.

– От би його побачити, – зiтхнула Іринка, – так цiкаво.

Менi було нецiкаво. Попереду маячили вихiднi й побачення iз симпатичним барменом Єгором. Настав час звiльнитися вiд незручних туфель й пiрнути в комфортнi домашнi капцi.

***

Це могло б бути найгiрше побачення у моему життi.

Могло б, якби не поцiлунок на прощання. Такий палкий й нестримний, що я ледве не потонула в розпеченiй лавi бажання. З останнiх сил вхопилась за холодну ручку вхiдних дверей, але шорсткий метал не спинив мого божевiлля.

Його пальцi сковзнули пiд сорочку, а древнi iнстинкти вже шкварили свiй ритуальний танець, коли я вiдчула неладне.

Єгор вхопився за горло й почервонiв, задихаючись вiд сухого кашлю.

– Кiшка, – прошипiв вiн, кидаючись до дверей, – котяча шерсть… у мене алергiя, вибач.

– Але ж у мене немае котiв! – гукнула я, та коридор вже був пустим, вiн лише пiдморгував блiдою запиленою лампочкою, глузуючи з мого розчарування.

Я повернулася до кiмнати й мало не луснула вiд гнiву. На килимку пiд моiм крiслом мирно сопiв Рудi.

Клятий котисько!

Схопила непроханого гостя й рвонула до сусiдських дверей, готова розтрощити iх своiм гнiвом.

– Твiй кiт щойно прогнав мого кавалера! – плеснула я в сонне обличчя Вiктора, – Ти зiпсував менi побачення! У хлопця алергiя на шерсть! Чому ти не…

– Вибач, сонце, – обiрвав гнiвну тираду сусiд й усмiхнувся, наче справа йшла про щось буденне i саме собою зрозумiле, – може Рудi приревнував? Не схотiв, щоб ти пiдгодовувала iнших котикiв?

Мое роздратування спiткнулося об його посмiшку й розлетiлось дрiбними скельцями.

Кiт все ще муркотiв на руках, але, як це не дивно, менi перехотiлося повертати його сусiдовi.

– Пропоную компенсувати шкоду чашкою кави у дружнiй компанii, – запропонував Вiктор та залишки моеi гордостi взяли реванш.

Я тицьнула йому кота, зачинила дверi й провела спокiйний вечiр наодинцi. А жаль.

Єгор так i не зателефонував i я пiдозрюю, що справжня причина була не в Рудi. Зрештою, вiн був страшенним занудою, хоча й прекрасно цiлувався.