Латочка з Країни Оз

 – А вашi моторошнi зеленi очi, пане Шкiднику! Ви, може, iх i не бачите, зате ми бачимо. Геть, пане Шкiднику! Ви сильно пишаетеся тим, що прозорi. А якби були рiзнобарвним, як я, то зовсiм задрали б нiс до небес!

Вона почала перестрибувати через Кота, i перелякана тварина вiдповзла до дерева. Побачивши це, Латочка розреготалася ще сильнiше i проспiвала:

Шкiдник – прозорий Кiт,

І думае, що краще вiд людей.

Один на цiлий свiт,

А в головi у нього – нуль iдей!

– Кошмар! – тiльки й сказав Кiт. – Чи не здаеться тобi, Оджо, що вона з’iхала з глузду?

– Усе може бути, – вiдповiв хлопчик, здивовано дивлячись на Латочку.

– Якщо вона не перестане мене ображати, я видряпаю iй очi-гудзики! – пообiцяв Кiт.

– Не сварiмося, – запропонував Оджо, встаючи з трави. – Краще зберiгаймо хороший настрiй i добре ставлення одне до одного. Адже хто знае, якi труднощi постануть перед нами дорогою.

Ближче до вечора вони вийшли з лiсу, i iхнiм поглядам вiдкрився прекрасний краевид. На широких блакитних полях, то тут, то там, стояли гарненькi блакитнi будиночки, причому вельми далеко один вiд одного.

Трохи ближче на лiсовiй галявинi примостився будиночок, вкритий листям, бiля якого стояв жвакун iз сокирою в руцi. Це був дроворуб, вiн жив один у своiй хатинi. В нього були пухнастi блакитнi вуса, веселi блакитнi очi. Блакитний одяг був старим i дуже поношеним.

Спочатку, побачивши дивну компанiю, чоловiк сильно здивувався, але, коли до нього наблизилася Латочка, вiн впав на лавку i так розреготався, що довго не мiг заговорити.

– Оце так! – вигукнув нарештi дроворуб, пересмiявшись. – Хто б мiг подумати, що в лiсах живе такий клоун! Звiдки ти, Божевiльна Ковдро?

– Ви про мене? – поцiкавилась Латочка.

– Звичайно, про тебе.

– Ви помилилися. Я – з ковдри ручноi роботи.

– Це одне й те саме, – вiдповiв дроворуб i знову засмiявся. – Коли моя бабуся шие таку ковдру, вона називае ii божевiльною ковдрою. Але я й гадки не мав, що подiбна дивина може ожити.

– Це все Живильний Порошок, – пояснила Латочка.

– А, так ти, значить, вiд Кривого Чаклуна, що живе на горi? Менi б давно слiд було здогадатися. Матiнко! Скляний Кiт! Але в Кривого Чаклуна через це можуть бути неприемностi. Адже в цiй краiнi чаклувати мають право тiльки Глiнда й Чарiвник Смарагдового мiста. Якщо ви, люди, предмети, склянi вази й божевiльнi ковдри або хто ви там ще, опинитеся бiля Смарагдового мiста, вас за двi секунди заарештують.