Латочка з Країни Оз

 – Якщо це справдi так, то або я не дуже вдало зробив цю властивiсть, або ти отримала недобiр чи перебiр цiеi якостi. Я вирiшив вiдпустити тебе з Оджо, адже моя бiдна дружина захоче мати служницю, тiльки коли знову повернеться до життя. Крiм того, раптом ти зможеш допомогти Оджо. У твоiй головi виникають думки, якi я, зiзнатися, не очiкував почути. Але бережи себе, адже тебе зробила своiми руками моя дорога Марголотта. Не порви одяг, а то вилiзе вся вата. Одне око пришите немiцно, треба прикрiпити його краще. Якщо багато базiкатимеш, то зiпсуеш свiй плюшевий язичок, який треба було б обмiтати по краях.

І пам’ятай: ти належиш менi, тож коли ви з Оджо виконаете доручення, то маеш повернутися сюди.

– Я пiду з Латочкою та Оджо, – заявив Скляний Кiт.

– Не можна! – вiдрiзав Чаклун.

– Чому?

– Ти розiб’ешся. До того ж вiд тебе iм не буде жодноi користi.

– Не можу з вами погодитися, – бундючно промовив Кiт. – Три голови краще, нiж двi, а в моiй – чарiвнi рожевi мiзки.

– Ну йди, – роздратовано промовив Чаклун.

 – Вiд тебе одне суцiльне занепокоення, i я тiшуся, що позбудуся такоi компанii.

– У такому разi я обiйдуся без вираження подяк, – сухо завважив Кiт.

Чаклун вийняв iз шафи маленький кошик i, щось у нього поклавши, вручив Оджо зi словами:

– Тут трохи iжi й деякi магiчнi амулети. Це все, що я можу дати тобi iз собою. Однак упевнений, що дорогою ти знайдеш друзiв, якi тобi допоможуть. Бережи Латочку i достав ii назад цiлою i неушкодженою – вона ще стане в пригодi моiй дружинi.

Щодо кота на iм’я Шкiдник, то, коли вiн занадто докучатиме, дозволяю розбити його вщент. Все одно вiн мене не поважае i не слухаеться. Даремно я вставив йому рожевi мiзки!

Оджо пiдiйшов до дядька Нанкi й нiжно поцiлував його в мармурову щоку.

– Я спробую врятувати тебе, дядечку, – сказав вiн так, немов статуя могла його чути.

Потiм вiн потиснув скарлючену руку Кривого Чаклуна, який вже лаштував над вогнищем своi чотири казани. Оджо взяв кошик i вийшов з будинку. За ним рушила Латочка, а трохи позаду крокував Скляний Кiт.

VI. Подорож

До цього Оджо нiколи не подорожував. Знав тiльки що, спустившись з гори, можна опинитися в краi, де живе багато жвакунiв. Латочку оживили тiльки сьогоднi, й вона ще нiчого не знала про Краiну Оз, а Скляний Кiт зiзнався, що нiколи не вiдходив далеко вiд будинку Чаклуна. Інших стежок видно не було, i деякий час вони йшли лiсом мовчки, розмiрковуючи про важливiсть даного iм доручення.