Латочка з Країни Оз

Коли доктор Пiпт сiв на кривий стiлець, спецiально виготовлений йому по фiгурi, одне колiно опинилося в нього пiд пiдборiддям, а друге – бiля попереку. Але це був життерадiсний чоловiк, i на його обличчi грала приемна дружня усмiшка.

– Менi дозволено чаклувати тiльки для власноi розваги, – пояснив вiн гостям, закурюючи скарлючену трубку. – Ранiше в Краiнi Оз багато ворожили й чаклували, i наша чарiвна правителька Принцеса Озма одного чудового дня вирiшила покласти цьому край, i, я вважаю, правильно зробила. В Краiнi Оз було кiлька злих чаклунок i вiдьом, вони завдавали людям чимало лиха, але тепер чарувати дозволено тiльки добрiй чарiвницi Глiндi.

Їi магiя завжди служила на користь людям. Чарiвник Оз, що колись правив Смарагдовим мiстом, виявився шахраем, але потiм став брати уроки чарiвництва у Глiнди. Подейкують, що вiн дечого навчився, хоч усього-на-всього ii помiчник. Я можу оживити служницю для дружини або Скляного Кота, щоб той ловив мишей, що вiн, втiм, навiдрiз вiдмовляеться робити, але не маю права чаклувати для iнших i взагалi робити з цього ремесло.

– Цiкава, мабуть, штука – чарiвна наука! – завважив Оджо.

– Природно, – погодився доктор Пiпт. – Свого часу я робив дива, гiднi самоi Глiнди. Зокрема, винайшов не лише Живильний Порошок, а й Порошок-Каменеформ – вiн у тiй банцi бiля вiкна.

– А що робить ваш Каменеформ? – поцiкавився хлопчик.

– Однiеi його краплi вистачае, щоб перетворити живу iстоту на мармур або гранiт. Цей мiй винахiд виявився вельми корисним. Якось на нас напала парочка страшних Калiдасiв – це хижаки з ведмежими тулубами i тигровими головами.

Але я покропив iх Каменеформом, i вони стали мармуровими. Назавжди.

– Дуже добре! – вигукнув дядько Нанкi, хитаючи головою i погладжуючи довгу бороду.

– Господи, яким ти став базiкою, – завважив Чаклун, тiшачись похвалою приятеля.

Але в цей момент хтось пошкрiбся в заднi дверi, а потiм пронизливий голос крикнув:

– Пустiть! Швидше пустiть мене в будинок!

Марголотта встала й пiдiйшла до дверей.

– Попроси як годиться, будь гречним котиком, – сказала вона.

– Му-у-у-р-няв! Ну як? Влаштовуе це вас, ваша королiвська високосте? – не без зневаги в голосi запитав Кiт.

– Так краще, – сказала господиня i вiдчинила дверi.

У кiмнату одразу вбiг Кiт, але застиг як укопаний, побачивши незнайомцiв. Дядько Нанкi й Оджо у свою чергу здивовано втупилися на нього, бо не пiдозрювали, що в чарiвнiй Краiнi Оз може iснувати таке дивацтво.

IV.