Знахар

Вiн напевно змок аж до сорочки, бо кожен повiв вiтру вiдчував нiби голою шкiрою.

Раптом хтось йому перейшов дорогу.

– Пане дорогесенький, – обiзвався захриплий голос, – позич, пане, без банкiвськоi гарантii, п’ять злотих для iпотеки Польськоi Спиртовоi Монополii[3 - У довоеннiй Польщi виробництво i продаж алкоголю належали тiльки цiй державнiй спiлцi.]. Надiйнiсть i довiра гарантованi.

– Що? – професор не зрозумiв.

– Не щокай, бо общокають, каже Святе Писання: що бiльше щокаеш до ближнього свого, таким щоканням общокають i тебе, громадянине столицi тридцятимiльйонноi держави з виходом до моря.

– Що ви вiд мене хочете?

– Здоров’я, щастя i всiляких успiхiв. А найбiльше бажаю собi наповнити мiй пустий шлуночок сорокап’ятипроцентним розчином алкоголю за ласкавоi спiвучастi повноi дози свинини, званоi ковбасою.

Волоцюга ледь похитувався на ногах, а вiд його обличчя, зарослого багатоденною щетиною, тхнуло перегаром.

Професор вийняв iз кишенi кiлька монет i подав йому.

– Прошу.

– Bis dat, qui cito dat[4 - Двiчi дае той, хто дае швидко (лат.).], – вiдповiв сентенцiею п’яничка. – Thank you, my darling[5 - Дякую, мiй дорогий (англ.).]. – Дозволь же, щедрий жертводавцю, що взамiн i тобi пожертвую щось дорогоцiнне. Маю на увазi свое товариство. Так! Слух тебе не пiдводить, добрий чоловiче. Можеш торкнутися такоi честi. Noblesse oblige[6 - Шляхетне походження зобов’язуе! (Франц.

Я ставлю! Ти змокнув, sir[7 - Пане (франц.).], i замерз на холодi, ходи до моеi хатинки i зiгрiйся разом зi мною. Насправдi, я не маю хатинки, але зате володiю знанням. Що там якийсь будинок у порiвняннi зi знаннями?.. А ними, пане, mon prince[8 - Мiй принце (франц.).], подiлюся. Моi знання широкi. Наразi йдеться тiльки про iхню топографiчну частину. Я конкретно знаю, де знаходиться едина корчма, до якоi о такiй порi людина може потрапити без виламування замкiв i грат.

Вiльчур подумав, що алкоголь пiде йому на користь. Справдi, вiн перемерз. А крiм того, монотонна балаканина п’янички, який зустрiвся йому на шляху, дiе оглушливо. Мимоволi з того лепету, який гальмував яскраву картину нещастя, що звалилося на нього, вiн намагався щось зрозумiти. Та балаканина розплутувала пiд черепом цiлi клубки найболючiших думок.