Смарагдове місто Країни Оз

І одразу спохмурнiла: сама вона розкошуватиме в чарiвнiй краiнi, а що буде з дядьком i тiткою? Дiвчинка знала, як iм допомогти, але не хотiла запевняти стареньких заздалегiдь, поки не порадиться з Озмою.

– Якщо пообiцяете не хвилюватися про мене, – сказала вона, – я сьогоднi ж вiдправлюся у Краiну Оз, а через тиждень повернуся.

– Через тиждень нас тут не буде, – похнюпив голову дядько. – Тiтка мае рацiю: якщо ти впевнена, що друзi дадуть тобi притулок, залишайся там назавжди, а ми як-небудь проживемо.

Дiвчинка нiжно поцiлувала дядька й тiтку, пiдхопила на руки вiрного песика Тото i вирушила нагору, в мансарду, де в неi була власна маленька кiмнатка.

Там, нагорi, Доротi сiла на единий кривоногий стiлець i глянула на все свое багатство: старi iграшки та вилинялi ситцевi сукенки. Брати iх з собою не було сенсу, в новому життi вони не знадобляться, але так шкода розлучатися зi старими друзями! Вона зручнiше влаштувала на колiнах Тото й, дочекавшись четвертого удару годинника, мiцно заплющила очi – такий був умовний сигнал, про який вони заздалегiдь домовилися з Озмою.

Дядько Генрi й тiтка Ем завмерли в очiкуваннi внизу. Вони не могли повiрити, що крiм нашого нудного буденного свiту iснуе свiт казковий, чарiвний, в який можна перенестися в одну мить – варто тiльки захотiти.

Годинник пробив четверту. Старенькi не зводили очей з горiшнiх сходiв, але Доротi не з’являлася. Як же вона вiдправиться у свою чарiвну краiну, не по повiтрю ж? Ось уже пiв на п’яту.

– Доротi! – кликали вони племiнницю.

Вiдповiдi не було.

Вони вiдчинили дверi й зазирнули всередину: кiмната була порожня.

III

Озма виконуе прохання Доротi

Гадаю, ви вже багато знаете про Смарагдове мiсто, тож нагадаю лише, що це столиця всiм вiдомоi Краiни Оз, яка справедливо вважаеться найдивовижнiшою казковою краiною в усьому свiтi.

Смарагдове мiсто збудоване з красивого мармуру i щедро прикрашене величезними смарагдами. Зрозумiло, там е й iншi дорогоцiннi каменi: рубiни, дiаманти, сапфiри, бiрюза… Але вони прикрашають будинки зсередини, а фасади будiвель i вулицi облямовують тiльки смарагди, тому мiсто й називають Смарагдовим. До початку нашоi iсторii в мiстi було дев’ять тисяч шiстсот п’ятдесят чотири будiвлi, в яких мешкало п’ятдесят сiм тисяч триста вiсiмнадцять жителiв.