Драми

Вiдомими е три п’еси зi складною долею: забута одноактiвка «Слухайте! Слухайте! Говорить Москва!», надрукована в одному з номерiв популярного в мiж военну добу «Лiтературно-наукового вiсника», рукописна iнтелектуальна драма «Жертва панi Маi», надрукована тiльки в наш час, а також частково оприлюднена в повоенний перiод, але тiльки нещодавно опублiкована драма «Шумлять жорна». Творча доля цих творiв е характерною, оскiльки драматургiчний досвiд перебував на маргiнесi творчих пошукiв вiдомого письменника-епiка.

Уже пiсля першого ознайомлення з текстом одноактiвки «Слухайте! Слухайте! Говорить Москва!» (1930) можна стверджувати, що своi твори письменник взорував на кращi зразки свiтовоi драми ХХ столiття. Подii в п’есi вiдбуваються наприкiнцi 1920-х рокiв, що засвiдчено окремими змiстовими деталями. Дiя драми проходить в обмеженому просторi кабiнету голови советськоi амбасади в Парижi Бориса Чортомолова. Спочатку з’являються господар кабiнету i його дружина Ларя, мiж якими вiдбуваеться доволi тривiальна розмова.

Персонажна система твору вибудувана лаконiчно i камерно (лишень шiсть персонажiв), вона позбавлена «зайвих» героiв; принцип лапiдарностi впливае на яскравiсть характерiв, концентруе провiднi риси, що несуть смислове навантаження. З волi автора на правах елемента зi знаково-символiчною природою до персонажного ряду поряд з людьми введено Голосномовник радiоприймача, що дозволяе увиразнити концепцiю драматурга; радiо зi своiм незмiнним «Слушайте, слушайте! Гаварiт Масква!» посiдае особливе мiсце у свiтi Ларi i Чортомолова.

Передусiм це уособлення голосу Кремля; виринаючи з-посеред мiщанських атрибутiв, вiн втiлюе iдейне i моральне оскудiння персонажiв.

До речi, свiт речей у драмi дуже важливий, оскiльки вiдтворюе матерiальну культуру створеного автором художнього свiту; елементи вбрання й iнтер’еру, особистi речi персонажiв допомагають визначити iхнi характери i свiтогляднi вподобання. Так, окремi деталi кабiнету Чортомолова одночасно характеризують власникiв помешкання i виказують ставлення письменника до персонажiв.

Тут принади мiщанського життя дивовижно переплелися з ознаками советського побуту, i для автора цi речi належать до одного ряду, наприклад: «пiд бронзу, столик до курення», «бронзова попiльничка», «бронзовоi барви бюст Ленiна». Остання деталь не тiльки характеризуе належнiсть подружньоi пари до системи, вона виражае негативне ставлення У.