Драми

У листi до художницi Люби Генуш iз Монреаля письменник повiдомляв про публiчнi вiдчити перед невеликою кiлькiстю слухачiв[41 - Самчук У. Лист до Люби Генуш вiд 04 лютого 1952 року. – Од. зб. 422. – Арк.].

На жаль, вiдшукати тексти згадуваних в епiстолярiю драматичних творiв поки що не вдалося. Хочеться вiрити, що вони таки вiднайдуться найближчим часом.

Самчуковi драми живуть своiм лiтературним життям. Вони застиглi в лiтературнiй формi i не оприсутненi на сценi, проте не втратили своеi художньоi вартостi. Можливо, вихiд цих творiв у багатотомному виданнi дасть поштовх i для розгортання iхньоi сценiчноi долi.

    Ірина Руснак

    (Вiнниця – Киiв)

Слухайте, слухайте! Говорить Москва!

Одноактiвка[42 - Друкуеться за виданням: Лiтературно-науковий вiсник. – 1930. – Рiчник ХХІХ. – Т. СІ. – Кн. ІІІ. – Березень. – С. 198–216.]

Дiйовi особи

Борис Чортомолов – Госторгпред ССРР за кордоном.

Ларя – жiнка його.

Владлен – вихованець Чортомолова, студент хiмii на практицi.

Розенфельд (вiн же Костя) – урядовець особливих доручень.

Нiма служниця.

Голосномовник радiоприймача.

Дiеться в iндустрiальнiй краiнi зимою[43 - В одному з листiв до Анни Бойцун письменник зазначав: «З моiми драматичними спробами не все гаразд – вони менi не повелися. Одна одноактiвка з назвою «Слухайте, слухайте – говорить Москва» друкувалася у «Вiстнику» Донцова за рiк 1930 (числа не пам’ятаю i не маю його у себе). Це було щось про советську амбасаду в Парижi. Навiть вже забувся змiст» (Лист вiд 01.

02.1965 // Вiддiл рукописних фондiв i текстологii Інституту лiтератури iм. Т. Г. Шевченка НАН Украiни. – Ф. 195. – Од. зб. 357. – Арк. 22).]

…Кабiнет Чортомолова: проста затишна кiмната, шпалери пурпуровоi барви з золотистими трикутниками. У правiй (вiд глядача) стiнi широке вiкно завiшане тяжкими гардинами. Перед ним бюрко, на якому телефон, глобус, електричний радiатор, купи газет, паперiв та рiжного знаряддя до писання. Видно заголовки газет: «Правда»[44 - «Правда» – центральний орган партii бiльшовикiв, найвпливовiше советське видання, фактично – головна газета в СССР.

], «Берлiнер Тагеблят»[45 - «Берлiнер Тагеблят» (нiм. Berliner Tageblatt) – щоденна нiмецька газета, що виходила в Берлiнi впродовж 1872–1939 рокiв.], «Ле Матен»[46 - «Ле Матен» (фр. Le Matin) – французька щоденна газета, що виходила впродовж 1884–1944 рокiв.] i iншi. Перед бюрком крiсло з поруччям i збитою круглою подушчиною. Пiд понiжжям ведмедяча шкiра.