На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «На твердій землі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
На твердій землі

Автор
Дата выхода
29 сентября 2020
🔍 Загляните за кулисы "На твердій землі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "На твердій землі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Улас Самчук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Життя українських емігрантів у Канаді є темою романа «На твердій землі» (1967). Герой роману Павло Данилів – сильний тип чоловіка-українця, який позбавлений комплексів меншовартості, яскраво виражений індивідуаліст, що хоче жити, а не існувати.
Наскрізним типом усіх творів Уласа Самчука є образ сильної особистості: працьовитий селянин («Волинь», «Марія», «Морозів хутір»); енергійний господарник, підприємець («Кулак», «Темнота», «На твердій землі»); інтелектуал («Юність Василя Шеремети»); воїн («Гори говорять», «Чого не гоїть огонь»). Незважаючи на різноплановість героїв, у них багато спільного. Вони неначе творять свій світ, свою реальність, у якій живуть своїм окремим життям.
📚 Читайте "На твердій землі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "На твердій землі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
– Але ж… Слухайте! Ви ще не домовились зi мною, – навмисне намагався я бути нечемним.
– Мiй друже! Там у кухнi чекае снiданок! – i вона вiдiйшла униз по сходах.
І що за терор? Що менi залишилося? Гасити плитку, натягати одяг i квапитись вниз.
– Ви не конче мусите одягатися, як на бал, – казала Марта. – Ми дома. І не будьте дурним. Я готую собi – чому б не одна особа бiльше. І взагалi – чому ви це берете так формально? Сiдайте. Я вже поснiдала, – i вона вийшла до другоi кiмнати.
Я з цим не годився, я нiяк не годився, я весь протест, але разом я безвольна iстота, яка не знае, як на це реагувати.
– Як, по-вашому, сьогоднi погода? – питала з другоi кiмнати Марта.
– Думаю, що гаразд. Шiстдесят п’ять, казало радiо, – вiдповiдаю, заiдаючи яечню з ковбасою.
– Я вчора змокла, – казала Марта.
Слiдував дiалог про погоду, час тiкав, Марта виходила в повному нарядi – бiлий з чорними крапочками, новенький плащик, яскраво пiдмальованi уста i чорний, легкий, солом’яний капелюшок.
– До побачення, – казала вона.
– Правдоподiбно не буде часу, – вiдповiв я.
Вона кивала на мене пальчиками в бiлiй рукавичцi, кокетливо посмiхалася, вiдчиняла дверi, у дверях ще раз кивала пальчиками i вiдходила. Я кiнчав накинутий снiданок, розважав, як вiд цього звiльнитися на майбутне, йшов наверх, збирався на роботу, шановний пан Белбасi зi Сi-Бi-Сi[44 - Сi-Бi-Сi (англ. CBC; Canadian Broadcasting Corporation) – одна з найстарiших i найбiльших канадських телерадiомовних компанiй.] розважав мене розмовами, музичними вставками, iнформацiями про час, про погоду, перед вiкнами на пiддашшi вже метушилися зграi горобцiв, я кидав iм кришки хлiба, метушня збiльшувалась, я посмiхався, надягав макинтош i виходив.
Вулиця в цей час звичайно завантажена школярами, рiзного вiку хлопцiв i дiвчат, якi течуть довгою течiею в напрямку заходу, де там далi на пригiрку виднiють дахи двох великих шкiльних будiвель, на хiдниках вже повно листя кленiв, в обох напрямках обережно проiжджають авта i на розi, бiля напису «стап» пустуе гурток найменших школярiв, що очiкують на шкiльний автобус.
Я звичайно доходжу до найближчого перехрестя, повертаю влiво, йду здеформованим хiдником, на якому завжди пiсля дощу стоять калюжi води, доходжу до зупинки на краю Гай-Парку i вулицi Блур, намагаюся як найскорiше зловити зелене свiтло, переходжу динамiчно-рухливу вулицю i бiля станцii бензини «Саноко», пiд величезною рекламою Домiнiального банку, чекаю на трамвай.






