Енн із Ейвонлі

Це було все, що сказала Марiлла, але щось у ii тонi приструнило навiть Девi. Вiн слухняно поплентався нагору слiдом за Енн.

– Перше, що я зроблю, коли виросту, – не спатиму всю нiч, просто щоб зрозумiти, як це, – по секрету сказав вiн iй.

У подальшi роки при згадцi про той перший тиждень перебування двiйнят у Зелених Дахах Марiлла завжди здригалася. Не те щоб вiн був набагато гiршим за всi наступнi тижнi, але здавався таким через свою новизну. Рiдко коли траплялася хоч хвилинка на день, коли Девi не робив якихось збиткiв або не вигадував новоi шкоди.

Та його найбiльш пам’ятна витiвка сталася на другий день пiсля iхнього приiзду, одного недiльного ранку… То був погожий, теплий день, iмлистий i лагiдний, як то бувае у вереснi. Енн збирала Девi до церкви, у тодi як Марiлла займалася Дорою. Спочатку Девi сильно заперечував проти того, щоб умити лице:

– Марiлла вчора вже мене вмивала… а панi Вiггiнс добряче вимила мене з милом у день похорону. На один тиждень менi вже вистачить. Не бачу нiчого доброго в тому, щоб бути таким жахливо чистим.

Набагато зручнiше бути брудним.

– А Пол Ірвiнг щоранку вмивае лице з власного бажання, – зухвало промовила Енн.

Девi мешкав у Зелених Дахах лиш трохи бiльш нiж сорок вiсiм годин, а вже обожнював Енн i ненавидiв Пола Ірвiнга, адже чув, як Енн захоплено його розхвалювала наступного дня пiсля iхнього приiзду. Якщо Пол Ірвiнг умивав лице щодня, тодi все вирiшено. Вiн, Девi Кiт, зробить те саме, навiть якщо це його вб’е. Та ж думка змусила його покiрно стерпiти й iншi туалетнi процедури, тож коли вони завершили, вiн виглядав дуже гарним малим хлопчиськом.

Енн вiдчувала майже материнську гордiсть за нього, коли вела його до староi лави Катбертiв у церквi.

Спочатку Девi поводився досить добре, потай поглядаючи на всiх малих хлопцiв у полi зору й гадаючи, хто з них був Полом Ірвiнгом. Першi два гiмни та читання Святого Письма пройшли без пригод. Пан Аллан саме виголошував молитву, коли вiдбулася справжня сенсацiя.

Лоретта Вайт сидiла саме перед Девi, злегка схиливши голову, а ii бiляве волосся спадало вниз двома довгими косами, мiж якими спокусливо виднiвся клаптик бiлоi шиi, обрамлений широким мереживним комiрцем.

Лоретта була пухкенькою, спокiйною на вигляд дитиною восьми рокiв, яка поводилася в церквi просто бездоганно з першого ж дня, коли мати принесла ii сюди шестимiсячним немовлям.

Девi запхав руку в кишеню й витягнув звiдти… гусеницю, волохату гусеницю, яка почала звиватись у нього в руцi.