Енн із Ейвонлі

– Як ти можеш бути таким неслухняним, коли твою матiр щойно сьогоднi поклали в домовину? – з вiдчаем вигукнула Марiлла.

– Але вона була рада померти, – довiрливо сказав Девi. – Я знаю, бо вона сама менi сказала. Вона страшенно втомилася хворiти. Ми з нею довго балакали в нiч перед ii смертю. Вона сказала, що ви вiзьмете нас iз Дорою до себе на зиму й що я маю бути хорошим хлопчиком. Я й буду хорошим, але хiба не можна при цьому не тiльки сидiти непорушно, а й бiгати собi довкола? А ще вона сказала, щоб я завжди був добрим до Дори й захищав ii, i я так i робитиму.

– То ось який ти добрий до неi – смикаеш ii за волосся?

– Ну, зате я не дозволю нiкому iншому ii смикати, – сказав Девi, стиснувши руки в кулачки й нахмурившись. – Нехай тiльки спробують! Та i я не зробив iй боляче… вона розплакалася просто тому, що вона дiвчинка. Я радий, що народився хлопчиком, шкода лиш, що я з двiйнят. Коли сестра Джиммi Спротта сперечаеться з ним, вiн просто каже: «Я старший вiд тебе, тому, звiсно ж, я знаю краще», i це заспокоюе ii.

Пiсля всього Марiлла вiдчула приемне полегшення, коли заiхала на власне подвiр’я, де нiчний осiннiй вiтер крутив у танцi брунатнi листочки. Енн зустрiла iх бiля ворiт i допомогла двiйнятам вилiзти з брички. Дора спокiйно дала iй себе поцiлувати, а от Девi вiдповiв на привiтання Енн одним зi своiх сердечних обiймiв i радiсно повiдомив: «Я пан Девi Кiт».

За вечерею Дора поводилася, як справжня юна ледi, а от манери Девi були далекими вiд iдеалу.

– Я такий голодний, що не мае часу iсти чемно, – вiдказав вiн Марiллi, коли вона насварила його. – Дора й наполовину не така голодна, як я. Згадайте лиш, скiльки я рухався по дорозi сюди. А цей пирiг страшенно смачний, та ще й зi сливами. Вдома в нас нiколи не бувало нiяких пирогiв, адже мама була надто хвора, щоб iх робити, а панi Спротт казала, що найбiльше, що вона може зробити, – це спекти для нас хлiба.

Марiлла вже було хотiла йому вiдмовити, але Енн щедро врiзала йому другий шматок. Вона, однак, нагадала Девi, що вiн мае подякувати. Девi ж на це зауваження просто усмiхнувся до неi й вiдкусив велетенський шматок. А коли доiв, то сказав:

– Якщо ти даси менi ЩЕ ОДИН шматочок, я подякую за НЬОГО.