Енн із Зелених Дахів

– Ну, я так i знав, Мерил, що ти до цього прийдеш, – сказав вiн. – Вона така цiкава iстота.

– Було б краще, якби ти мiг сказати, що вона корисна iстота, – вiдрiзала Мерил. – Але я постараюся, щоб вона такою стала. І запам’ятай, Метью, не втручайся в моi методи виховання. Може, стара дiва небагато знае про виховання дiтей, але, впевнена, що старий парубок знае про це ще менше. Якщо мене спiткае невдача, то залишиться цiлком достатньо часу, щоб тобi втрутитися й допомогти менi.

– Добре, добре, Мерил, буде, як ти захочеш, – запевнив Метью.

 – Тiльки будь до неi доброю. Гадаю, вона з тих, з ким можна зробити все, якщо тiльки пiдiйти з любов’ю.

Мерил фиркнула у вiдповiдь, висловивши свое презирство до поглядiв Метью на це чисто жiноче питання, й пiшла до молочноi кiмнати з вiдрами молока.

«Сьогоднi я не скажу iй нi слова, – думала Мерил, розливаючи молоко в глечики. – А то вона так розхвилюеться, що не засне. Ну й потрапила ж ти, Мерил Катберт, в iсторiю! Чи думалося тобi хоч колись, що прийде день, коли доведеться взяти на виховання дiвчинку з притулку? Це так дивно! Але ще дивнiше, що саме Метью причина цього, Метью, який завжди смертельно боявся маленьких дiвчаток.

Хай там як, ми взяли на себе неабияку вiдповiдальнiсть, i один Бог вiдае, що з цього вийде!»

VII. Молитва Енн

Того вечора, проводжаючи Енн спати до ii кiмнати в мезонiнi, Мерил суворо сказала:

– Енн, вчора я помiтила, що, роздягнувшись, ти розкидала свiй одяг по пiдлозi. Це погана звичка, ii треба позбутися.

Все, що знiмаеш iз себе, акуратно згортай i клади на стiлець. Я не хочу мати справу з неакуратними дiвчатами.

– Я вiдчувала вчора такi душевнi муки, що зовсiм не думала про це, – сказала Енн. – Сьогоднi все складу акуратно. Вiд нас завжди цього вимагали в притулку. Втiм, я через день про це забувала, бо хотiла швидше пiрнути в лiжко, щоб залишитися наодинцi з мрiями.

– Тобi доведеться щодня пам’ятати про це, якщо залишишся тут, – попередила Мерил. – Ну ось, так краще.

Тепер прочитай молитву й лягай спати.

– Я нiколи не читаю молитву, – оголосила Енн.

Мерил не те що здивувалася – жахнулася.

– Енн, що ти таке кажеш! Хiба тебе нiколи не вчили молитися? Бог хоче, щоб усi маленькi дiвчата читали молитву. Ти знаеш, хто такий Бог?

– Бог – це дух, нескiнченний, вiчний i незмiнний, вища мудрiсть, сила, святiсть, справедливiсть, доброта й iстина, – вiдповiдала Енн швидко й гладко.

Мерил, здавалося, трохи заспокоiлася.