Глибше, ніж секс

Навпроти мене не спитавши дозволу всiвся той самий чувак, який вчора трапився у тiй таки аудиторii. Я вдала, що не звернула уваги, i продовжила дивитися на людей, але побачила у вiкнi вiдображення його очей з тим самим зацiкавленим поглядом, що смiливо тупився менi прямо у вiчi. Рука хлопця майнула бiля мого обличчя, i один навушник полетiв з вуха на стiл.

– Якого бiса?! – обурилася я.

– Тепер можу поговорити з людиною, яка буде мене чути, а не дивитися у вiкно, намагаючись iгнорувати весь свiт i робити вигляд, що досi сидить сама, – напевне, вiн щось говорив до мене перед тим, як звiльнити вухо вiд силiконовоi насадки.

– Я думала, навколо таких, як ти, уже давно повинна була б сформуватися така ж компанiя, i ви б весело обговорювали якусь дурню, але ти чомусь привалив сюди i успiшно намагаешся мене бiсити.

Не варто було цього казати, бо це стало сигналом для того, аби дратувати мене ще бiльше.

– Ти нервова, бо знаеш, що навколо такоi зануди, як ти, – наголосив на останньому вiн, – навряд чи колись збереться компанiя? – глузливо запитав найбiльший дурень у свiтi.

«Що вiн, бляха, хоче?!» – я закипала вiд лютi.

– Я така нервова, тому що зараз ти порушуеш мiй спокiй. І я сформулюю питання по-iншому, якщо ти з першого разу не догнав: ти не повинен бути зараз зi своiми музикантами? Чи вони також тебе поперли i обговорюють свою дурню без тебе? Ти теж iх заiбав? – завдала зустрiчного удару я.

– Хм, ну ти ж ледь не залишилася на iсторii музики до кiнця пари, так що можна вважати, що ти музикант, хоча й помилковий.

Його обличчя розпливлося в хитрiй, загадковiй посмiшцi, на яку я не вiдповiла, а лише роздратовано пирхнула. Вирiшила, що якщо цей зарозумiлий хлопчисько не хоче йти сам, то пiду я. Інколи потрiбно ставити затишок на перше мiсце замiсть гордостi. І в цiй ситуацii я так i вчинила, тож взяла свое вже майже холодне лате (про пiнку вже не могло бути й мови), ривком встала з мiсця i попрямувала до виходу. Хлопець щось крикнув менi вслiд, але в моiх вухах вчасно опинилися навушники i рядки улюбленоi пiснi залунали знову.

На входi юрмилася купа народу, люди заходили i виходили, брали iжу i йшли далi. Студентки, якi, схоже, у перший день начепили на себе найкращий, на iхню думку, одяг, шепотiлися i смiялися так, щоб привернути увагу хлопцiв, а тi просто питали пароль вiд вай-фаю у жiнки за стiйкою i йшли сiдати на теплi, вже нагрiтi чиiмись дупами дивани, i тепер вiльно гортали стрiчки соцмереж. Рух вiдбувався завжди.