Глибше, ніж секс

Перший варiант таки трохи кращий… Ну от, мiй перший секс вiдбудеться з побитою дiвчиною iз незвичним кольором волосся в смердючому унiверситетському туалетi. Прекрасно. Змiшаний запах гiвна та хлорки – чудовi афродизiаки.

– Менi потрiбна допомога, – з серйозним виразом обличчя нарештi промовила моя викрадачка.

– Вибач, що блять?! – шоковано випалила я.

– Менi потрiбна твоя допомога, – ще раз виразно повторила дiвчина.

– Ти зараз серйозно? Ми не знайомi, i я щойно спецiально в’iбала тебе в плече! З якого дива я повинна тобi допомагати? – з пiдвищеним тоном вiдповiла я.

– Тому що в iншому випадку – це будуть не единi слiди побиття на моему фейсi.

Пiсля цiеi фрази у дiвчини набiгли сльози.

– А що менi до того? Я навiть не знаю тебе, – не втрачала хватки я.

– Будь ласка, у мене немае друзiв тут, – я згадала той ii погляд, який проводжав мене крiзь вiкно кампусу в день, коли ми зустрiлися вперше. І тепер я впiзнала емоцiю, яку не могла розгадати тодi.

– Що тобi потрiбно? – порушила мовчанку я.

– Житло. Менi потрiбно, щоб ти дозволила менi пожити в тебе декiлька днiв.

Я округлила очi, не в змозi приховати здивування.

– А якщо в мене вдома батьки чи, скажiмо, хлопець?

– Тьфу, кого ти намагаешся обдурити? – дiвчина миттево змiнилися на обличчi, —порожнеча у твоiй квартирi аж пре крiзь погляд. Не видумуй, я знаю, що ти живеш сама.

Я засоромилась i вiдчула до неi ще бiльш концентровану злiсть.

– Менi здаеться, якщо ти просиш про таке, то повинна бути трохи ввiчливiшою? – вона мовчала, чекаючи вiдповiдi.

– Що сталося? – нарештi витиснула я.

Рiшучiсть у поглядi дiвчини знову набула рис страху. І якби вона була равликом, швидко б сховалась у свою мушлю. На щастя, ми були в туалетi, й тiкати вiд запитання було нiкуди, але дiвчина викопала таки нору для втечi.

– Ти допоможеш менi? – перевела розмову вона.

– Та якого бiса тут коiться? – занервувала я.

Дiвчина подивилася менi просто в очi, i я знову помiтила сльози, якi ледь трималися, аби не вилитися з повiк, але рiшучiсть в очах не згасала.

– Будь ласка, просто допоможи менi, а я з часом заплачу тобi за оренду квартири.

– Що? Та не потрiбнi менi твоi грошi, – дiвчина вдячно поглянула на мене, а кутики губ трохи припiднялися.

– Я все поясню тобi вдома, обiцяю, – благала дивачка.