Хлопчики Джо

Їй дуже хотiлося, щоб ii «баламут» домiгся успiху в життi, адже iншi прогнозували, що нiчого з нього не вийде. Проте досвiд пiдказував iй, що людей не можна лiпити, як глину, тому задовольнялася скромною надiею, що занедбаний хлопчик може стати просто хорошим чоловiком, i не просила нiчого бiльшого.

Втiм, навiть на це важко було розраховувати, зважаючи на пристраснiсть, якою нагородила його натуру природа. Нiщо не стримувало його запальний характер – тiльки спогади про Пламфiлд. Страх розчарувати вiрних друзiв, а також гордiсть, що була сильнiшою особистих моральних правил, змушували його прагнути зберегти повагу товаришiв, якi любили його, попри всi недолiки.

– Не хвилюйся нi про кого, люба. Емiль – один з тих безтурботних i веселих хлопцiв, якi завжди виходять сухими з води. Я подбаю про Нета. Ден тепер на правильному шляху. Нехай з’iздить в Канзас. Якщо план з облаштуванням ферми втратить свою чарiвнiсть в його очах, вiн зможе повернутися до бiдних iндiанцiв i принести iм чимало користi.

– Сподiваюся, що так i буде… О, що це? – Джо подалася вперед, прислухаючись до вигукiв Теддi та Джозi.

– Мустанг! Справжнiй, живий мустанг! Ми зможемо осiдлати його! Дене, ти просто молодчина! – кричав Тед.

– Індiйський наряд для мене! Тепер я зможу зiграти Намiоку, якщо хлопчики поставлять «Метамора», – вигукувала Джозi, плескаючи в долонi.

– Голова бiзона для Бесс! Помилуй, Дене, чому ти привiз для неi такий жахливо негарний подарунок? – запитала Нен.

– Я вирiшив, що iй буде корисно взяти як модель для малюнкiв що-небудь сильне й природне. Вона нiколи не доб’еться життевоi правди у своiх роботах, якщо зображуватиме солодких амурiв i кошенят, – вiдповiв безпосереднiй, грубуватий Ден, пригадуючи, що, коли вiн був тут торiк, Бесс довго обирала мiж головою Аполлона i власним котом-персом.

– Дякую, я спробую. Якщо мене спiткае невдача, ми зможемо поставити цю голову бiзона в холi, щоб вона нагадувала нам про тебе, – сказала Бесс, ображена глузуванням над ii iдеалами краси, але занадто добре вихована, щоб висловити свое обурення чимось iншим, крiм звучання голосу, який був водночас солодкий i холодний, як морозиво.