Хлопчики Джо

Ден одразу почав розповiдати про все, що бачив у штатах Пiвнiчноi i Пiвденноi Дакоти, про племена пiвнiчного заходу й про те, як iх ображають, про терпiння й смiливiсть iндiанцiв, немов вони були його братами.

– Вони називали мене Ден Вогняна Хмара, бо краще моеi гвинтiвки iм бачити не доводилося. А Чорний Яструб, мiй вiрний друг, не раз рятував менi життя й навчив всього, що знае сам. Вони зараз у бiдi, тож я хотiв би вiддячити iм.

Захопившись промовою Дена, присутнi немов втратили iнтерес до Денсвiлля. Проте обачний пан Баер припустив, що один чесний посередник серед безлiчi корисливих не зможе змiнити ситуацiю. Хоч така спроба й мае ознаки благородства. Тож краще всебiчно обмiркувати майбутнi дii, спробувати заручитися пiдтримкою авторитетних осiб у вiдповiдних урядових колах i всебiчно обстежити мiсцевiсть, а вiдтак ухвалити остаточне рiшення.

– Добре, я так i зроблю. Нинi збираюся з’iздити в Канзас i подивитися, що там можна зробити. Якось зустрiв у Фриско одного хлопця – вiн добре вiдгукувався про тi мiсця. Скрiзь так багато треба зробити, що я навiть не знаю, з чого почати. Інодi менi здаеться, що краще б у мене не було нiяких грошей, – насупившись, промовив Ден, вiдчуваючи тi самi труднощi, що й усi добрi душi, коли вони охопленi прагненням допомогти у великiй справi всесвiтньоi благодiйностi.

– Я готовий зберiгати твоi заощадження доти, поки твое рiшення не набуде остаточностi. Бо хлопчина ти гарячий i можеш вiддати все першому зустрiчному жебраковi, який зумiе тебе розжалобити. Я пущу iх в оборот, а поверну тодi, коли вони знадобляться для справи, згоден? – запитав пан Лорi, який встиг навчитися розсудливостi за роки, що минули з часiв його власноi марнотратноi юностi.

– Дякую, сер. Тiшуся, що позбудуся iх на якийсь час. А якщо зi мною щось трапиться, збережiть всю суму, щоб допомогти якомусь iншому волоцюзi, як ви допомогли менi. Це мiй заповiт, i ви всi свiдки. Тепер менi полегшало на душi, – i, передавши пану Лорi пояс, в якому вiн носив своi скромнi статки, Ден розгорнув плечi, немов скинув з них вантаж турбот.