Хлопчики Джо

У мене вже сiм штук на руках, а часу не вистачае навiть на те, щоб прочитати свiй власний, – рiшуче сказала Джо, задумливо витягуючи з чашки для полоскань маленького листа, який впав туди, й вiдкриваючи його з обережнiстю: криво виведена на конвертi адреса свiдчила, що писала дитина. – Тут я вiдповiм сама. Маленька хвора дiвчинка просить книжку. Вона ii отримае, але я не можу написати продовження до всiх iнших, щоб порадувати ii. О, не знати менi вiдпочинку, якщо я намагатимуся задовольнити цих «ненаситних Олiверiв Твiстiв», що вимагають нових оповiдань.

Що там ще, Робiне?

– Ось одне – коротке й люб’язне повiдомлення.

Дорога панi Баер, я хочу висловити Вам мою думку про Вашi твори. Я прочитав всi Вашi книжки багато разiв i вважаю iх чудовими. Будь ласка, пишiть далi.

    Ваш шанувальник, Бiллi Бабкок.

– Ось такi послання менi подобаються! Бiллi – розсудлива людина й прекрасний критик, яких варто мати. Адже вiн прочитав моi книжки багато разiв, перш нiж висловити свою думку.

Й не вимагае вiдповiдi, тож напиши йому привiтання й вислови мою подяку.

– Ось лист вiд якоiсь англiйськоi ледi, в якоi семеро дочок. Вона хоче бiльше дiзнатися про твоi погляди на освiту. А також отримати вiд тебе пораду, чим вони повиннi зайнятися, коли виростуть. Старшiй з них дванадцять. Не дивно, що мати вже зараз так стурбована вибором професii для них, – засмiявся Роб.

– Я спробую вiдповiсти iй. Але в мене немае дочок, i з цiеi причини моя думка не надто цiнна. Радше вона ii неприемно здивуе, оскiльки я пораджу iй дозволити iм бiгати, гратися й рости фiзично мiцними й здоровими, перш нiж вона заговорить з ними про iхнi майбутнi професii.

Їхнi схильностi скоро проявляться, якщо тiльки дiвчаткам дати спокiй i не намагатися лiпити всiх за одним зразком.

– А ось лист вiд молодого чоловiка, який хоче дiзнатися, якою мае бути дiвчина, з якою йому слiд одружитися, i чи немае серед твоiх знайомих такоi, як тi, що описанi у твоiх книжках.

– Вiдправ йому адресу Нен.

Цiкаво все-таки, яку вiдповiдь вiн отримае, – запропонував Теддi, потай вирiшивши зробити це сам, якщо тiльки вдасться.

– А це послання вiд молодоi ледi, яка хоче, щоб ти взяла на виховання ii маленьку дочку, а iй самiй позичила грошей, щоб вона могла упродовж кiлькох рокiв вчитися живопису за кордоном. Вiзьми, мабуть, цю дитину, мамо, й спробуй своi сили у вихованнi дiвчаток.

– Нi, дякую, я маю намiр зберегти свою спецiалiзацiю.